Нова концепція Російської імперії: Третій Рим чи Другий Єрусалим

Російська імперія 1.0. була закладена за часів Івана Грозного та законодавчо оформлена рішеннями Стоглавого Собору.

Трохи раніше, чернець Філофей Псковський у своїх листах до отця Івана Горозного, Василю ІІІ Івановичу написав:

"... два убо Рима падоша, а третий стоит, а четвертому не быти".

Саме з цього часу Москва формується як царство (протоімперія) і оголошує претензії на римську та візантійську спадщину (Третій Рим).

Яке використовувалося потім як ідеологічне обґрунтування розширення імперії у бік Європи: за задумом російських царів, якщо "Москва - Третій Рим", вона може претендувати на спадщину "римської" і потім "візантійської" імперій. А це майже вся Європа.

У рамках цієї концепції, Росія планувала рано чи пізно захопити Константинополь (Стамбул), відслужити літургію у Святій Софії Константинопольській та підняти із забуття вінець візантійських імператорів, який упав до ніг турецьких султанів.

Двоголовий орел Палеологів, імператорської династії Візантії - це модифікований герб Російської імперії.

Цим пояснювалося і історичне суперництво Британії та Росії, оскільки в Лондоні вважали неприпустимим російський контроль над Боспорською протокою та Дарданелами та вихід Російської імперії до Середземного моря.

У 19 столітті подібні претензії Росії завершилися Кримською війною і лише в рамках формування коаліції Антанти під час Першої світової, Британія неофіційно обіцяла Росії після розгрому Німеччини, Австро-Угорщини та Туреччини – Константинополь як третю столицю Російської імперії після Москви та Санкт-Петербурга.

Але нинішня кліодинаміка Росії нагадує часи Івана Грозного і нового Стоглава, коли "розширення на Захід" було піддано ідеологічній ревізії. Але якщо у 16 столітті ця ревізія виявилася тимчасовою, то зараз вона може бути остаточною.

Нинішня Росія - це не "століття Петра" з прорубуванням "вікна в Європу, це не "Бабське століття" (18 століття та час Єлизавети та Катерини) з турецькими війнами.

Це не статус "жандарма Європи" часів Миколи І, це не час Олександра І Благословенного та переможця Наполеона, це не період Смути чи Олексія Михайловича Тишайшого чи Олександра ІІ Визволителя. Це і не період Сталіна і, тим більше, не період Леніна.

Це період Івана Грозного. З його сватанням до англійської королеви Єлизавети, Лівонською війною і несподіваним для всіх швидким поступом на Схід.

Так само як і тоді, нинішня Росія на початку нульових почала зі "сватання". Але тільки замість Єлизавети, це була Меркель, а замість Британії – Німеччина. І як і тоді завершилося все остаточним розривом.

В'язка, важка Лівонська війна за просування на Захід у 16 столітті. Спершу успіх у боях з Лівонською конфедерацією, потім невдачі після вступу у війну Великого князівства Литовського, Шведського та Данського королівств. Тоді це були одні із ключових сил у Європі.

Нині війна проти України, яка у геополітичному контексті чимось нагадує Велике князівство Литовське на той час.

Європейська коаліція щодо блокування просування Росії на Захід тоді і зараз.

І несподіваний розворот Москви на Схід: після перемоги над Казанським та Астраханським ханствами – підкорення Сибіру у 16 столітті та Глобальний Євразійський острів із Китаєм – зараз.

Так само і сьогодні, Росія фактично забиває петровське "вікно до Європи" і відчиняє "двері на Схід".

Новий імперський проект - це зміна старого принципу Парето з побудови Російської імперії 1.0., коли 80% людських ресурсів було зосереджено на 20% території, але в 80% територій - 20% людських ресурсів.

Цьому розвороту сприяє і глобальне потепління, яке трансформує життєве середовище за Уралом на більш сприятливе.

У межах концепції Російської імперії 2.0. - нова столиця тепер планується над Константинополі, а Західного Сибіру. І це дуже символічно.

Концепція Третього Риму та Євразійства – остаточно ховається під спуд історії.

Адже Євразійство - це ідеологія російсько-європейського культурного синтезу, "порятунок Росією консервативної Європи" і підношення до ніг Риму імперського приданого у вигляді природних багатств Сибіру.

У 20 столітті Євразійство здійснювалося не за допомогою філософів, письменників, музикантів та художників, а за допомогою газопроводів. Тепер у північному потоці замість природного газу – солона морська вода.

У контексті збереження Російської імперії 2.0 – розворот на Схід може зіграти свою формотворчу роль.

Росія прагне змінити імперську формулу Парето з 80:20 хоча б на 60:40.

У 17-19 століттях формула Парето ще працювала, але тільки до тих пір, поки Азія була слабкою.

Як тільки в Азії з'явилася нова сила на движку модернізації – ця формула дала збій.

Індустріальна Японія виграла в Росії російсько-японську війну 1905 року і завдяки дипломатичному диву і генію Вітте, Російська імперія врятувала тоді свій престиж.

Але давайте собі уявімо, що замість Японії епоха Мейдзі відбулася б у Китаї? Гіпотетичну російсько-китайську війну 1905 року Росія могла б і не виграти.

Але зараз модернізується саме Китай, тож Російська імперія 2.0. і розвертається на Схід. Хоча робить це вона, переважно "від необхідності", під тиском обставин на заході свого імперського контуру.

Це означає, що в майбутньому Європу і РФ чекає нова "залізна завіса" і "заморожування", звичайно в реаліях 21 століття, коли повноцінна "завіса" формату 20 століття вже неможлива.

Саме тому і виникає концепція сакральної фортеці - Другого Єрусалима як новий філософський концепт імперської побудови.

І тут знову ж таки є перегукування з часом Івана Грозного.

Як написав історик Яків Лур'є:

"У 1551 році Стоглавий собор кодифікував православний культ на Русі як культ національний, спираючись на російську традицію, що склалася, а не на грецький авторитет...

Уявлення про Росію як про єдину у світі країну, що зберегла праву віру, було дуже величне, але й дуже відповідальне.

Якщо істина зосереджена в нас, а весь навколишній світ "зрушився", то, будуючи свою державу, росіяни повинні йти якимось цілком своєрідним шляхом, а на чужий досвід спиратися лише дуже обмеженою мірою - як на досвід негативний ".

Очевидно, що подібна міфологія формується у Росії і зараз. Але вже не в рамках концепції Третього Риму, а в рамках нової ідеологеми – Другого Єрусалиму. Цим і відрізняється формат Російської імперії 2.0. від колишніх імперських ітерацій.