Після Рима: маленькі приводи для оптимізму

І такий "накат" явно зрежисований зверху. Судячи з усього, Кремлю не сподобалося все те, що вчора відбувалося в Римі.

Тут ми маємо зрозуміти, що стратегія Путіна щодо Трампа складається з кількох речей.

1. Не підставитися і максимально лестити (звідси і портрети Трампа, і заяви, що мирні пропозиції Трампа ввійдуть до підручника з історії).

2. Робити все можливе і неможливе, щоб зірвати переговори руками українців. Путін, за останній місяць двічі майже досягнув цілі і двічі недооцінив вплив Європи, як посередника (точніше, вплив Макрона і Стармера).

3. Путін ставить майже все на економічну угоду, знову-таки, недооцінюючи роль Європи. По цьому, Кремль майже добився того, що вдалося розірвати тему України і всі інші теми в двосторонніх стосунках з США.

Після вчорашніх переговорів, судячи з усього, в Кремлі бояться, що тепер мʼяч буде на стороні Росії і вони мають погодити пропозиції щодо ЗАЕС, виходу з Харківщини і т.д. Наскільки я розумію, їхній план був простим: Україна відмовиться від пропозицій по Криму і Росії не потрібно буде публічно говорити, що вони погоджуються на всі інші пункти плану. Схоже, що в переговорах з Трампом зараз вдалося знайти якесь формулювання щодо Криму, яке може влаштувати і США і нас.

Виходячи з вищесказаного, можна допустити, що Путін знову почне грати в улюблену гру "тягнути час". І ціль затягування та ж, що й була раніше: на наступному етапі переговорів, пробувати їх зірвати руками українців. Паралельно, він просуватиме ідею прямих переговорів з Україною, але ціль та сама: тягнути час і звинувачувати Україну в недоговороздатності.

Також окремо хочу наголосити: після Рима зʼявилися певні оптимістичні сподівання. Але головний стримуючий фактор - Путін, який хоче одночасно і продовжити війну і зняти санкції. І що тут переможе сказати дуже складно.