Пенсійний вирок: чи можлива в Україні гідна старість?

Безумовно, вирішити проблему пенсійного забезпечення поколінь допоміг би бурхливий розвиток економіки. Однак реальна ситуація в Україні поки що мало про це свідчить. І все ж, навіть у нинішній непростій ситуації є позитивні тенденції. У суспільстві зростає все більший запит на всебічну підтримку соціально незахищених громадян, прагнення створити більш справедливих умов життя в державі. Нерідко групи людей організовують добровільний рух на підтримку пенсіонерів на прифронтових територіях, збирають їм найнеобхідніше. Окремі підприємці вкладають особисті кошти на вирішення соціальних потреб своїх земляків. Ці та інші випадки свідчить про пошуки нових підходів підтримки суспільства, бажання брати участь у процесі покращень.

"Зношеність" пенсійної системи

Про те, що нинішньому поколінню 40-річних не варто розраховувати на пенсію, в інтерв'ю "Інтерфакс Україна" раніше говорив міністр фінансів Сергій Марченко. Можливість цілком реальна. І базується вона на проблемах, які відчуває чинна нині солідарна пенсійна система. Завідувач відділу дослідження рівня життя Інституту демографії та соціальних досліджень ім. Птухи НАН України, кандидат економічних наук Людмила Черенько вважає, що солідарна система повністю вичерпала свої резерви. Одна з проблем — важка демографічна ситуація в державі. На сьогоднішній день кількість зайнятого населення і кількість людей, які отримують пенсію, становить приблизно один до одного. При цьому 1,9 млн осіб, за даними Мінсоцполітики, платять страхові внески з мінімальної зарплати.

"Скоро не буде вистачати молодших поколінь, щоб утримувати старших. Однак вихід з цієї ситуації шукати потрібно, так як солідарна пенсійна система сьогодні з великою дірою і Пенсійний фонд не витримує", — розповіла RegioNews Людмила Черенько.

Дійсно, для виплат пенсій задіюються значні кошти держбюджету. Наприклад, в 2024 р. загальний дохід Пенсійного фонду склав 863 млрд грн з яких власні доходи склали лише 563,9 млрд грн. Відповідно до Конвенції Міжнародної організації праці, яку ратифікувала Україна, коефіцієнт заміщення заробітної плати має становити не менше 40%. Нині цей показник в Україні — менше 30%, і за прогнозами Мінсоцполітики розмір пенсій порівняно із зарплатою знизиться до 18% - 20%.

Ініціатива влади

Щоб виправити важку ситуацію з пенсіями, зробити їх "більш справедливими" на що робить акцент Мінсоцполітики, в уряді 1 січня 2026 року готуються запустити другий накопичувальний рівень пенсійної системи, який стане обов'язковим. Це буде доповнення до солідарної пенсійної системи. Суть в тому, що невеликий відсоток заробітку кожного працюючого українця, а також відсоток, що платить роботодавець, будуть надходити на накопичувальний рахунок. Цими коштами людина зможе скористатися лише при виході на пенсію. Кандидат економічних наук Андрій Новак вважає впровадження накопичувальних пенсій правильним рішенням, хоча й запізнілим.

"Це потрібно було робити в перші роки незалежності. Але, як кажуть, краще пізніше ніж ніколи. Тому зараз мова йде про відсоток, і за яким принципом будуть нараховувати цей обов'язковий накопичувальний рівень пенсій", — розповів він RegioNews.

З приводу того, який відсоток від зарплати буде утримуватися на накопичувальні пенсії у працюючих українців — тривають дискусії. У пояснювальній записці проекту закону "Про загальнообов'язкове накопичувальне пенсійне забезпечення" стверджується, що фіскальне навантаження на роботодавця або на працівника не зміниться і на третій, й впродовж наступні роки складе 6% (3% за рахунок виокремлення з єдиного внеску і 3% — за рахунок податку з доходів фізичних осіб). Водночас міністр соціальної політики Оксана Жолнович під час прес-конференції у січні цього року заявила про 9% від зарплати. Коефіцієнт заміщення разом із солідарною системою прогнозується на рівні від 40% до 60%.

Важливим аспектом в системі накопичувальних пенсій є питання зберігання грошових коштів. У законопроекті пропонується, що перші три роки гроші будуть зберігатися в Державному фонді, який буде мати корпоратизовану структуру управління. Далі громадяни можуть обрати собі недержавний пенсійний фонд, компанію зі страхування життя, або банк. Андрій Новак вважає варіант з державними банками найбільш прийнятним.

"Відкривається рахунок в банку, який буде працювати як звичайний депозит. Банк використовує ці гроші, заробляє і нараховує відсотки як за депозитом. Людина зможе користуватися цими "тривалими грошима" при виході на пенсію. Такий підхід матиме гарний вплив також на економічну систему держави", — зазначив він.

Інша точка зору і варіанти покращень

Попри на очевидні плюси, другий рівень пенсійної системи, на думку експертів, має певні недоліки. Людмила Черенько вважає, що введення накопичувальної системи на першому етапі потребує значних фінансових витрат.

"Складно зараз сказати, наскільки збалансовані статті бюджету з точки зору, наскільки реально знайти потрібну суму", — зазначила науковиця.

Деякі економісти вказують на ризики інфляції. Будь-яка система накопичень, будь то пенсійна, страхова, банки — працює в разі, якщо є надлишки грошей, що не про українські реалії. На сьогоднішній день гривня, на жаль, не є інвестиційною валютою. Щоб інвестувати в гривні, потрібно, щоб зовнішньоекономічні контракти (оплату зерна, металів тощо) також обслуговувались в гривні, а не в євро і доларах. Цього не відбувається. Тому, на думку окремих експертів, накопичувальна система буде до руки насамперед фінансистам, оскільки дасть можливість розпоряджатися значним обсягом грошових коштів.

Чи є шляхи покращення ситуації з пенсіями? Економісти називають три можливі варіанти. Перший — повернутися до механізмів формування пенсій, які років 15 – 20 тому дозволяли довести коефіцієнт заміщення до 50% – 60%. Викладачі та наукові співробітники отримували навіть більше.

Другий — широко підключати бюджет та інші джерела доходів. Стаття 46 Конституції України гарантує загальнообов'язкові Державні соціальні страхування не тільки за рахунок страхових внесків громадян, а й за рахунок підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних установ для догляду за непрацездатними.

Третій — перерозподіл пенсій. За даними Мінсоцполітики, середній розмір пенсії в Україні з 4 березня становить 6,3 тис. грн. Дана сума в деякій мірі сформована за рахунок найбагатших пенсіонерів: колишніх суддів, прокурорів, депутатів, міністрів, керівників органів місцевого самоврядування, правоохоронців та ін. Для наочності. Один із суддів Конституційного Суду нещодавно вказав у декларації пенсію у розмірі 2,9 млн грн, що на місяць становить 241 тис. грн. І такі випадки далеко не поодинокі. Директор Українського Інституту політики Руслана Бортник вважає, що в найближчій перспективі в державі не вдасться значно підвищити пенсії. Зробити це можна буде після завершення військових дій, що дозволить кошти, виділені на оборону, витратити на соціальні потреби. Що стосується найближчої перспективи, то пенсії, за словами експерта, можна буде підвищити за рахунок перерозподілу.

"За рахунок внутрішніх ресурсів Пенсійного фонду і найбагатших пенсіонерів, я би сказав — особливих пенсіонерів, потрібно перерозподілити кошти на користь найменш незаможних", — розповів експерт журналістам нашого видання.

Акцент на соціальність

Запропоновані вище рішення напевно можуть допомогти у вирішенні пенсійного питання. Однак в корені ситуації не змінять, так як діють в рамках усталеної системи, де соціальним питанням все ж не приділяється достатньої уваги. Багато українців й зовсім впевнені, що підтримка вразливих категорій населення проводиться за залишковим принципом, і не відповідає соціальній державі, якою Україна є за Конституцією. У зв'язку з цим в суспільстві зростає бажання якось змінити ситуацію, надавати кращу підтримку тим, кому важко, хоча б на локальному рівні. Нехай це не рішення проблеми, але все ж явна ознака того, в якому напрямку бажає рухатися суспільство. Наведемо пару прикладів.

Група з восьми волонтерів більше двох років допомагає 568 пенсіонерам старших 70 років у Харкові та Краматорську, а також маломобільним громадянам. Раз на місяць волонтери передають вразливим громадянам пакети зі значним запасом продуктів. Організатор проекту, що має назву "Людям від людей" — волонтер, екоактивіст Артем Приходько розповів журналістам нашого видання, що не співпрацює з політичними партіями та фондами, а всі продукти набуває виключно за рахунок підтримки небайдужих громадян. Настільки тривалу підтримку хлопець пояснює щирістю, з якою волонтери допомагають пенсіонерам. Крім того, волонтери повністю прозорі у своїй діяльності. Процес придбання продуктів, вручення їх літнім людям, а також чеки фіксується на камеру та систематично викладається у відкритий доступ, що також є серйозним елементом довіри до благодійників. Артем Приходько впевнений, що уряд цілком міг би організувати таку ж підтримку в масштабах держави. Для цього, вважає він, не потрібно величезних ресурсів, до того ж знайдеться досить відповідальних людей, готових взяти в цьому участь.

Заслуговує на увагу і ініціатива фермера Світлани Грищенко з невеликого села Капустинці Cинівської громади Сумської області. На власні гроші жінка купила п'ять будинків у селі, в яких безкоштовно поселила багатодітні сім'ї та переселенців. Купівля кожного будинку разом з оформленням документів і ремонтом обійшлася жінці від 85 до 100 тис. грн за кожен. RegioNews Світлана Грищенко розповіла, що нею рухало бажання зберегти школу, яку селищна адміністрація через пару місяців планувала закрити як малокомплектну. З необхідних 25 учнів у школі навчалося лише 22. Тоді фермер разом зі старостою села вирішила запросити в населений пункт багатодітні сім'ї. У підсумку староста Світлана Кулініч займалася організаційною роботою, а всі витрати взяла на себе Світлана Грищенко. Вже до початку вересня в школі навчалася 41 дитина. Селищна адміністрація змушена була стримати своє слово і зберегти школу.

На зауваження, що такі значні витрати на збереження школи не мають видимої фінансової вигоди, Світлана Грищенко відповіла наступне.

"А хіба фінансово вигідно залишитися в порожньому селі? Адже якщо закриють школу, то незабаром спорожніє село. У мене немає планів кудись виїжджати з Капустинців, і я така не одна. У моєму розумінні покупка будинків, щоб поселити туди багатодітні сім'ї — це внесок у майбутнє села", — розповіла фермер.

На сьогоднішній день в будинках, які придбала Світлана Грищенко, проживають багатодітні сім'ї, а також переселенці. Одній приїжджій родині, яка проживає в селі вже три роки Світлана Грищенко подарувала будинок. Решта сімей можуть жити скільки захочуть, оплачують вони лише за комунальні послуги. Втім, частина сімей пожила в селі, а потім виїхала, а згодом на їх місце сільська адміністрація запросила інших, так як небезпека закриття навчального закладу зберігається. Нещодавно навіть була знижена ступінь навчального закладу: з ліцею до гімназії. Крім школи адміністрація села всіляко просуває дитячий садок, зручностями якого може похвалитися навіть не кожне місто. Дитсадок в Капустинцях має два поверхи, хороший ремонт, а також можливість автономного опалення. Адміністрація села тривалий час домагається створення філії дитячого будинку в приміщенні дитсадка, проте поки не знаходить підтримки в адміністраціях району та області.

***

На сьогоднішній день пенсійне забезпечення в Україні знаходиться в складному становищі. І якщо ситуацію кардинальним чином не змінювати, майбутнє покоління пенсіонерів може залишитись без нинішньої скромної фінансової підтримки. Чи працюватиме ініціатива уряду з накопичувальними пенсіями — питання, враховуючи супутні складнощі. Недарма впровадження накопичувальної пенсійної системи відкладали з 2003 року, коли був прийнятий відповідний закон про можливість трьох рівнів пенсійного забезпечення в Україні.

Разом з тим, залишаються ряд моментів, які змушують задатися питанням, чи дійсно посадовці в плані кращої підтримки пенсіонерів роблять все можливе? Тут можна виділити прірву між мінімальними і максимальними розмірами пенсіями. А також відсутність системних дій в плані соціальної підтримки населення, яка сьогодні переважно покладена на об'єднані територіальні громади, бюджет яких часто не дозволяє вирішити багато з потреб людей.

Водночас, саме соціальний вектор дав би поштовх розвитку України. Адже якщо кожен громадянин буде розуміти, що він і його сім'я в соціальному плані гарантовано будуть захищені, він буде йти на багато що для участі в розвитку держави в якій живе. Ініціативи окремих людей, які заради підтримки своїх земляків готові витрачати час, сили і кошти — якраз свідчить про зростаюче бажання населення брати участь у побудові саме такої системи. Ініціативи таких громадян наочно свідчать до яких саме цілей державі слід прагнути.