Що буде з громадами, якщо з місцевих бюджетів заберуть податок з доходів військових

Що пропонує уряд

Про те, що у громад планують забрати "військовий" ПДФО, стало ясно ще влітку – після резонансу, який викликали неоднозначні, як для воєнного часу, закупівлі органів влади (чого тільки вартий скандал із закупівлею для укриття в Києві барабанів та овочерізок), реконструкції стадіонів та укладання нової бруківки. Коли тему медійно почав підігрівати й Офіс президента, залишалося чекати лише на документальне оформлення цієї ідеї.

Відповідний урядовий законопроєкт надійшов до парламенту минулого тижня, а вже 20 вересня його ухвалили у першому читанні без змін. Але, як зазначає низка народних депутатів, на документ чекають зміни на користь місцевого самоврядування.

У нинішній редакції законопроєкт передбачає, що з 1 жовтня цього року до кінця 2024-го ПДФО із зарплат військових повністю надходитиме до центрального бюджету. Йдеться про майже 120 млрд грн, які не отримають громади у разі ухвалення законопроєкту. Для багатьох громад це понад половина доходів бюджету.

Як заявив прем'єр-міністр Денис Шмигаль, кошти підуть на закупівлю та власне виробництво зброї – 50% коштів на дрони та 50% на військову техніку.

Компенсувати громадам втрату "військового" ПДФО обіцяють у вигляді дотацій: 21,1 млрд грн базової дотації (її виділяють щорічно) та додаткової дотації у 33,4 млрд грн. Кошти Кабмін передбачив у проєкті держбюджету на 2024 рік.

Як позначиться на місцевих бюджетах вилучення "воєнного" ПДФО

Згідно з найсвіжішими даними Центру економічних стратегій (ЦЕС), станом на липень 2023 року місцеві бюджети накопичили профіцит у розмірі понад 80 млрд грн. Найбільше – у Києва, Харкова, Одеси, Дніпра та Львова. На перший погляд, може здаватися, що подібний надлишок коштів є чи не у всіх громад, але місцеві бюджети насправді неоднорідні.

Адже прибутковий податок сплачується не за місцем реєстрації, проживання чи служби військового, а за місцем військової частини, до якої приписано солдата. Відповідно там, де велика концентрація військових частин, там і вище надходження ПДФО. На даний момент профіцит понад 10% мають 904 із 1646 місцевих бюджетів. При цьому 227 громадам коштів не вистачає.

Економісти Центру змоделювали можливий вплив на громади вилучення "військового" ПДФО з місцевих бюджетів. Виявилося, що кількість громад із дефіцитами бюджетів зросла б до 543 – третини. Глибоко дефіцитними стали б 134 бюджети – на 100 більше, ніж зараз. Доходи місцевих бюджетів з великою ймовірністю впадуть у середньому на 45-55%, адже саме ПДФО є головним джерелом наповнення місцевих бюджетів. Це справді болісний удар для всього місцевого самоврядування, а для деяких громад, особливо прифронтових та постраждалих від російської окупації, втрата буде критичною.

Логічно, що місцеве самоврядування повсюдно виступило проти такого урядового законопроєкту. Асоціація міст України, мери великих обласних центрів та низка місцевих рад прийняли звернення до центральної влади із закликом відмовитися від цієї ідеї. І їх справді можна зрозуміти.

Коли уряд рапортує про те, що після 24 лютого 2022 року різко зросли надходження від "військового" ПДФО, то він "забуває" вказати на головний факт, що кількість військових зросла за рахунок цивільних. Усі, хто зараз платить "військовий" ПДФО, до мобілізації були вчителями, продавцями, робітниками, службовцями, підприємцями, які сплачували той самий прибутковий податок із зарплат до місцевих бюджетів. Тобто "військовий" ПДФО в умовах повномасштабного російського вторгнення став бюджетотворчим фактором для громад, а не додатковим ресурсом зверху.

Внаслідок під загрозою може бути можливість громад допомагати силам оборони. Хоча на центральному рівні цю допомогу вважають недостатньою, саме місцеве самоврядування продемонструвало, що може оперативніше за Міноборони закривати базові потреби військових на місцях. Форма, пікапи, вантажівки, рації, модульні казарми та навіть дрони. Але на цьому можливості та повноваження їх закінчуються. У тому, що стосується "важкої артилерії", громада не може підмінити державу.

Враховуючи затяжний характер війни та уповільнення постачання західних озброєнь, ініціатива влади вилучити "військовий" ПДФО, та й взагалі повністю перейти на військовий бюджет з 2024 року, цілком лягає в канву нинішньої військово-політичної обстановки. До того ж за умов позиційної війни в осінньо-зимовий період на перший план виходять ракети та артилерія, яка "поїдає" тисячі боєприпасів на день. У цьому контексті абсолютно логічними є заклики представників президентської вертикалі про те, щоб на період війни забути про стадіони, бруківку та інші недоцільні витрати.

Щоправда, багатьом стане несподіванка те, що капітальні витрати місцевих бюджетів становлять лише 13%. За даними Центру економічних стратегій, найбільшими статтями видатків залишаються освіта, житлово-комунальне господарство, соціальна сфера, медицина, а також стримування тарифів на комуналку.

Мери прифронтових міст вже заявили про те, що ухвалення урядового законопроєкту поставить під загрозу відновлення зруйнованої інфраструктури, яке значною мірою фінансується за рахунок місцевих бюджетів. Глави інших великих міст зазначають, що вилучення ПДФО буде настільки суттєвим, що їм доведеться звільняти частину комунальних працівників, впроваджувати для них скорочений робочий день, переходити на погодинну подачу води та економити на освітленні вулиць.

Профільні асоціації пропонують все ж таки залишити ПДФО в громадах, але зараховувати їх за місцем реєстрації або проживання військовослужбовця, а не військової частини, в якій він приписаний. Цей принцип допоможе усунути диспропорції між бюджетами громад.

Серед альтернативних варіантів також залишити ПДФО, але обмежити громадам напрями закупівель, встановити мінімальні ліміти на допомогу військовим або купувати військові облігації на залишкові кошти місцевих бюджетів.

У будь-якому разі, чи заберуть ПДФО до центрального бюджету, чи залишать громадам, у пріоритет мають стати виключно ті витрати, які наближають перемогу та вирішують критичні питання.

У цій ситуації логічним буде спільний пошук оптимального рішення, яке дозволить не поставити під загрозу роботу сфери життєзабезпечення в громадах і при цьому закривати потреби оборони. Найголовніше - нікому не потрібно забивати, що перший і єдиний фронт - один, і він військовий, без якого нічого іншого не буде.