Повітряне "Велике будівництво". Як Кирило Тимошенко готується "пиляти" аеропорти

Призначення главою Мінінфраструктури креатури Кирила Тимошенка Олександра Кубракова сильно розігріло апетити головних ідеологів "Великого будівництва". І 2,4 млрд - це лише "аперитив", адже мова поки йде про три малі аеропорти і розпіарений "Дніпро". Але до 2025 року в планах Тимошенка головна страва – 16 регіональних "авіахабів" і відповідне зростання бюджету будівництва

Отже, завдання - мінімум – потрібно "освоїти" вже закладені в бюджеті 2,4 млрд грн на реконструкцію аеропортів, з них – 1,4 на "рідний" аеропорт "Дніпро", і ще мільярд - на аеропорти "Вінниці", "Херсона" і "Рівне". Як це буде відбуватися? Є вже обкатані схеми на будівництві доріг у "Великому будівництві", є свої підрядники, які зайдуть на об'єкти.

Можна не сумніватися, що для реконструкції аеропорту "Дніпро" буде використовуватися улюблений підрядник Кирила Тимошенка з "дніпровським" корінням "Автомагістраль-Південь". Ми вже писали які бюджети вона освоює на Дніпропетровщині і на Харківщині. Тепер перед нею відкриваються "повітряні ворота". Втім, хтось може сказати, але ж і правда повітряну інфраструктуру України потрібно розвивати і, мовляв, яка різниця, хто буде реалізовувати ці благі наміри "великих будівельників", аби був результат. І ось тут виникає питання: а чи буде результат, або ми просто маємо справу з приводом для розпилу?

"Розвиток мережі регіональних авіахабів. Ми ставимо перед собою конкретну мету - до 2025 року ринок внутрішніх авіаперевезень має зрости до 4 млн пасажирів на рік і до 5 тис.тонн вантажів на рік. Перельоти всередині країни повинні стати доступними для українців, а дорога від будинку до аеропорту - займати мінімум часу. Крім того, українці повинні отримати можливість літати з невеликих регіональних аеропортів за кордон. Плануємо, що через кілька років в невеликих українських містах додатково з'явиться 16 аеропортів", - написав Кирило Тимошенко у своєму блозі на "Обозревателе".

Але про економічне обгрунтуванням цього "наполеонівського" плану, аналіз попиту і пропозиції, прогнози їх розвитку мова не йде взагалі. Принаймні, не так голосно, як про "Велике будівництво" як таке, що свідчить про одне - важливішим є шлях, а не результат. Мінінфраструктури, яке очолив ставленик Тимошенка Олександр Кубраков, лише планує налагодити в 2022 році збір статистичних даних для аналізу по транспортній галузі взагалі і авіаперевезень зокрема. Коли з'явиться результат - невідомо, приблизно, як з переписом населення в Україні.

Виходить, що вся інформація для розробки більш-менш адекватного бізнес-плану відсутня, є лише розрізнені дані від діючих авіаперевізників, і то постфактум. А Мінінфраструктури не має в своєму розпорядженні цілісної "картинки", щоб щось планувати в принципі.

При цьому в 2019 році на внутрішніх авіарейсах обсяг перевезень склав мільйон пасажирів. Це в шість разів менше, ніж в поїздах "Інтерсіті+", і співвідношення ціна квитка/час в дорозі тут не завжди працює на користь навіть вельми забезпеченого споживача. У пандемійному 2020 році таке співвідношення склало один до п'яти при падінні обсягів перевезень приблизно вдвічі. Зрозуміло, що в кризовий період такі дані – не найчіткіший індикатор, але все одно: де Тимошенко взяв 4 мільйони пасажирів в 2025 році? З якпї купівельної спроможності і попиту він виходив? І які вантажі, якими "Мріями" він має намір транспортувати - теж загадка. Особливо на тлі планів, озвучених тим же Тимошенком про запуск швидкісного залізничного сполучення між містами України: "Максимум 3-4 години в дорозі між Києвом та іншими містами". Нерідко в Україні саме такий час потрібно витратити, щоб дістатися до найближчого аеропорту.

Якщо припустити, що такий план – свого роду стартер для запуску економіки, і у президента мають намір жертвувати рентабельністю галузі заради доступної транспортної інфраструктури, яка дасть інвестпривабливість, потягне за собою економіку – теж не сходиться. Вірніше - є пазли, але вони не стикуються за кольором, контурами і взагалі з різних коробок.

Так, анонсується створення національного авіаперевізника на базі ДП "Антонов". Державні транспортні компанії в усьому світі в принципі вважаються ризикованою витівкою, в більшості своїй - дотаційні і дуже рідко витримують конкуренцію з приватними. Але тут хочуть сформувати парк літаків на умовах лізингу. Як програма підтримки для авіабудівників - може це і вихід. Але якось у стилі Лукашенка, який дотує МАЗ, щоб продавати автобуси за кордон, добуваючи валютні надходження. Але в даному випадку - в чому вигода? Робити літаки на склад?

Далі: знизити вартість перельотів, згідно з планом "Великого будівництва", мають намір скасувавши ПДВ для внутрішніх рейсів. Поки це лише заяви, немає бюджетних розрахунків, не факт, що Мінфін в курсі. Але ж в ціну квитка закладений не тільки ПДВ. Це сам тариф, свій у кожного перевізника, вартість обслуговування в аеропортах, паливний, страховий, сервісний та інші збори. Поки про чіткі наміри впливати на цю сферу в Мінінфраструктури і в Офісі президента ніхто не говорив, а значить, ті самі внутрішні авіарейси з оновлених аеропортів будуть працювати при діючих правилах гри і на ціні квитка вони можуть позначитися тільки в бік підвищення.

Ось і виходить, що Кирило Тимошенко "малює" повітряні "Нью-Васюки" з однією метою - виправдати необхідність того, щоб у бюджеті і далі закладалися гроші під його повітряне "Велике будівництво", хоча немає особливих надій, що реконструйовані аеропорти будуть рентабельними.

У цьому контексті дуже показовою є також тема аеропортів для Донецької та Луганської областей. Кирило Тимошенко зумів захопити цією темою Президента, але знову його підставив. Так, Зеленський у лютому на форумі "Україна 30. Інфраструктура" заявив, що на Донбасі побудують один на двох, але новий аеропорт. "Зараз будуть знаходити точку і в цьому році ми почнемо проектування нового аеропорту для цих двох областей", – заявив він.

Правда, з тих пір концепція будівельників мабуть змінилася, і тепер у прифронтовому регіоні за "президентські" аеропорти вже борються Маріуполь і Краматорськ. У першому, за заявою мера Маріуполя Вадима Бойченка, почалося проектування, у другому ще немає, але вже підрахували вартість реконструкції – голова Донецької ОДА Павло Кириленко назвав суму в 35 мільйонів доларів. Обидва раді підтримці глави держави. Не факт, що раді військові, адже радіус ураження ракетами установки "Бук" – 25 кілометрів. Якраз відстань від фронту до Маріуполя. До Краматорська - 45 км., але ж літаки не літають вертикально, та й якому перевізнику або пасажиру захочеться пробувати такий екстрим? Отже ідея побудувати аеропорт з нуля, який би обслуговував Донбас і захоплював частину Запорізької області, як і раніше активно мусується адептами "Великого будівництва" – так буде вище вартість робіт, що важливо, але з благою метою - безпека!

У сухому залишку виходить, що горизонти повітряного "Великого будівництва" визначаються лише широтою поглядів її ідеологів, медійною привабливістю і можливістю "освоїти" кошти для Кирила Тимошенко.

Читайте також:

20 млрд грн. на асфальті. Як у Кирила Тимошенка "освоїли" два річних бюджети Дніпропетровщини

Як Кирило Тимошенко "росте" за рахунок рейтингу Зеленського

Ритуальний піар. Чому не варто було очікувати чогось особливого від сьогоднішніх слів Зеленського

5 млрд грн. за пів року. Як Кирило Тимошенко перетворив Харківщину на свою "годівницю"

50 ВІДТІНКІВ ЗЕЛЕНСЬКОГО