Російські погрози ударів по Києву: що це було і чого чекати далі

Ще на початку тижня МЗС РФ виступив з погрозами "завдання системних ударів по підприємствах українського ВПК у Києві". Нових ударів по Києву поки немає. Це не означає, що їх не буде. Раз анонсували, значить удари будуть. Інша річ, що російські війська не можуть робити масованих ракетно-дронових атак по Києву кожен день, і мабуть не можуть і кожен тиждень. Їм треба накопичувати ресурс для таких ударів.

Тим не менш вже декілька днів російські погрози щодо ударів по Києву залишаються одною з головних політичних тем, предметом обговорень і прогнозів.

Поки це виглядає як потужна російська ІПСО (інформаційно-психологічна спецоперація), я б навіть сказав – "психічна атака", але із застосуванням МЗС РФ. І хоча погрожують Україні, однак лякали західний дипломатичний корпус в Києві і намагалися тиснути на США.

Такий висновок обумовлений контекстом цієї заяви, тим, хто зробив цю заяву, і на кого вона спрямована. Це була погроза не з боку Путіна (це був би найвищий рівень такої погрози), не Міноборони РФ, не Пєсков, і це не заява російського радбезу. Це була заява російського МЗС. І йшлося фактично про звернення до дипломатичного корпусу, який працює в Києві. Нібито все офіційно і на достатньо високому рівні, але сприймалося як пропагандистська заява, хоча і з великими ризиками нових ракетних атак на Київ. Зверну увагу, що подібні погрози були і раніше.

В Кремлі в такий спосіб хотіли налякати світову спільноту, і конкретно дипломатичний корпус в Києві, загрозою ескалації війни і загрозою масованих ї регулярних ударів по Києву. Вони хотіли спровокувати ефект паніки. Якщо б з Києва масово поїхали посли і дипломати інших країн, як це було в лютому 2022 року, це б виглядало як страх перед Москвою, означало б визнання домінування Росії у війні проти України. А якщо б вслід за евакуацією дипломатів з Києва почали б тікати і мешканці столиці України, то це був би подвійний ефект. Політико-психологічна перемога була б отримана Росією навіть без застосування зброї.

Але цього не відбулося. Принципову позицію проявили в Європейському союзі, представники якого чітко заявили, що європейські дипломати і далі будуть працювати в Києві. Паніки не виникло і серед киян. Заяву російського МЗС засудили в ООН і близько 50 країн світу. Навіть в китайському МЗС закликали обидві сторони не робити кроків по ескалації воєнних дій. Звернення було нібито до обох воюючих сторін (і це в традиційному китайському стилі), але загрози були з боку РФ, і виходить так, що в першу чергу (хай і непрямо) попереджали саме росіян.

Російський міністр Лавров особисто зателефонував держсекретарю США Марко Рубіо, щоб той передав це російське попередження особисто Трампу. І це визначало головного об’єкта цієї ІПСО – Президента США. В Росії дуже незадоволені зникненням "духу Анкоріджа", що США вже не примушують Україну до поступок і виведення українських військ з Донбасу. І в Кремлі явно хотіли налякати американців ескалацією війни в Україні, і відновити мирні переговори на російських умовах. Однак, схоже, що і ця спроба провалилась. Рубіо відреагував дуже стримано, мовляв, про російські погрози і так всі знають. Із боку Трампа жодної реакції. Президент США зараз зосереджений виключно на іранській проблемі. Дуже важливо, і в політичному, і навіть в психологічному сенсі, що продовжує свою роботу в Києві посольство США.

Частково, і в суто пропагандистському сенсі, заява МЗС РФ була спрямована і на внутрішню російську аудиторію. В Росії все більше незадоволення і розчарування війною, яка занадто затягнулася. На фронті немає перемог, удари по українських містах не вражають російських прихильників війни. Тому Кремлю треба демонструвати войовничість, "удары возмездия" і тому подібне.

Нарешті, заява МЗС РФ може бути прикриттям певної ескалації війни з боку Росії. На фронті це не вдається, тому ставка може робитися саме на повітряну війну, особливо в умовах, коли українській ППО бракує ракет-перехоплювачів для систем "Patriot".

Чого чекати далі? Йдеться не лише про ймовірність ракетних атак на Київ, а й про подальший хід війни і переговорного процесу про її завершення.

На жаль, найбільш ймовірний сценарій на найближчі тижні і місяці (протягом літа) – спроба ескалація війни з боку Росії. В Кремлі все ще покладають надії на свій літній наступ. "Весняний наступ" російських військ повністю провалився. Тому Генштаб РФ сподівається на другу спробу – влітку. Путін все ще хоче воєнної перемоги, або хоча б певного просування на фронті, що посилило б переговорні позиції Росії. Однак плани Кремля на захоплення всієї території Донбасу вже влітку зараз виглядають вкрай нереалістичними. Паралельно ставка робиться на посилення повітряної війни проти України. Але в такій війні все більш потужними стають можливості України і все більше проблем виникає для Росії.

В разі, якщо американцям вдасться завершити переговорну епопею з Іраном, може бути спроба (за участі Віткоффа і Кушнера) відновлення мирних переговорів в трьохсторонньому форматі. Але якщо в центрі переговорів знов буде територіальне питання, то жодного прогресу в цих перемовинах не буде.

На мій погляд, нове вікно можливостей для реального відновлення переговорного процесу може виникнути восени, якщо провалиться спроба літнього наступу росіян, якщо українські повітряні удари можуть спричинити паливну кризу в деяких російських регіонах, і ще більше послаблять спроможність Росії продовжувати війну проти України, якщо буде посилений санкційний тиск на Росію, а США в переговорному процесі зроблять акцент на припиненні вогню, а не територіальному питанні, і якщо Вашингтон в переговорах почне тиснути на Росію, а не на Україну.