Друге дихання мирного процесу на Донбасі

Інформація про повне та всеосяжне припинення, з 27 липня, вогню на лінії розмежування, домовленість про яке була досягнута 22 липня 2020 року, на черговому засіданні Тристоронньої контактної групи (Україна, Росія, ОБСЄ) у форматі відеоконференції, стала справжньою сенсацією на тлі завершення літнього політичного сезону.

Фактично, це перший серйозний прогрес у переговорному процесі з грудня 2019 року. І якщо вдасться істотно скоротити або звести до нуля кількість обстрілів протягом тривалого періоду часу – це буде дійсно важливий крок на шляху до мирного врегулювання ситуації на Донбасі.

Цей крок особливо важливий на фоні подальшого проведення в Україні місцевих виборів, призначених на 25 жовтня 2020 року. Адже виборчий процес, який стартує 5 вересня 2020 року, нагадає жителям окупованих територій, що існує й інше життя – з політичною конкуренцією, вільними виборами і можливістю впливати на свою долю і долю свого рідного міста/селища.

Чому, Російська Федерація, представники якої напередодні неодноразово заявляли про охолодження переговорного процесу (і навіть натякали, що він зайшов у глухий кут), дали задній хід, поки сказати складно.

Можливо, на тлі внутрішньоросійських проблем (а хвилювання в Хабаровському краї – це лише перша ластівка), а також продовження санкцій відносно РФ з боку Заходу, це рішення продиктоване необхідністю відмовитися від "зайвого баласту" (яким, для Росії, за фактом є утримання т. н. "ДНР/ЛНР").

У будь-якому випадку, завдяки ефективній роботі української делегації, а також неослабної підтримки наших міжнародних партнерів у Берліні та Парижі, Україна перехопила ініціативу і досягла важливої переваги. Тепер, Російській Федерації або доведеться йти в фарватері досягнутих домовленостей, або відверто продемонструвати світовій спільноті, що вона не зацікавлена у реальному врегулюванні ситуації на Донбасі з усіма негативними наслідками такого кроку.

Але, якщо, контрольовані РФ, незаконні збройні формування будуть дотримуватися режиму дотримання повного і всеосяжного припинення вогню, це може стати основою для початку повноцінної реалізації Мінських домовленостей, в першу чергу – початком політичного врегулювання, яке можливе тільки після всеохоплюючої деескалації, виведення російських підрозділів і техніки, роззброєння незаконних збройних формувань і відновлення контролю з боку уряду України над українсько-російським кордоном. Подальший крок – це проведення на нині окупованій території Донбасу виборів за законодавством України, з дотриманням Копенгагенських стандартів ОБСЄ.

Фактично, домовленість про повне і всеосяжне припинення вогню, демонструє, що президент і його команда роблять все можливе, щоб досягти результату, а не гальмувати мирний процес, перетворюючи його в уповільнений обмін взаємними звинуваченнями, як це відбувалося за президентства Порошенка.