Справа про годинники Ставицького: чим насправді закінчуються скандальні розслідування

Кадри з цими "рекордами" по кілька днів не зникають з телеекранів, вони стають темами для ток-шоу та приводами для державних нагород рекордсменам, люди жваво все це обговорюють на базарах і в соцмережах — коротше, всі дійові особи нашого дурдому задоволені.

Але в мене виникає питання: а що з цим усім відбувається потім?

Куди дівається вся ця "рекордна" контрабанда, чим закінчуються справи про арешт годинників за півмільйона доларів кожен, і чи справді далі все саме так красиво, як нам показують по телевізору?

Ось лише кілька найгучніших прикладів для аналізу, які я свідомо обрав із двох окремих періодів нашої нещодавньої історії.

Перший. Близько року тому ДБР разом із СБУ радісно відрапортували про затримання на складах однієї з фірм в місті Мукачеві, а також в 13-ти фурах, запаркованих на автостоянці в цьому ж місті, величезної кількості цигарок без акцизних марок. Якщо вірити силовикам, цигарки вартістю у 70 млн грн готували до контрабандного переміщення до країн Євросоюзу та часткового продажу на "чорному" ринку України. Пам’ятаю той галас і радісні реляції прес-служб ДБР та СБУ, які наввипередки кричали про вилучення "найбільшої партії контрабандних цигарок за всю історію незалежної України", про "сприяння службових осіб правоохоронних органів" незаконній діяльності злочинців, а також багатозначно і втаємничено додавали, що "наразі тривають слідчі дії".

Нагадаю і про інший резонансний випадок вилучення силовиками "рекордної кількості награбованого чиновниками", але вже за період роботи попередньої влади. Навесні 2014 року (саме тоді, коли потрібно було негайно за гарячими слідами затримувати всіх причетних до злочинів на Майдані) прокурори разом із міліціонерами провели 32 обшуки в рамках розслідування кримінальних справ, по яким проходив міністр енергетики уряду Азарова Едуард Ставицький. У чотирьох квартирах Ставицького було знайдено $4,8 млн (навіть не розпакованих з американських заводських обгорток!), 49,8 кг золота, а також величезна кількість ювелірних виробів і годинників (ціна за окремі одиниці досягала $500 000-600 000).

В обох випадках нам традиційно показали красиву картинку вилучення, але згодом не менш традиційно "забули" розповісти, що ж далі сталося з вилученими цінностями. Злі язики розказують, що "мукачівські цигарки", після того, як їх власник "порішав з ким треба", успішно і з задоволенням були скурені спраглими до дешевого нікотину мешканцями Великої Британії, Італії, а також деяких інших країн Євросоюзу. В той же час, за інформацією тих самих "злих язиків", "годинники Ставицького" прикрашають натруджені руки чи не половини найбільш відповідальних службових осіб Офісу генерального прокурора. Може цими годинниками їм виписують премії?

Але я відмовляюся вірити цим чуткам, тому звернувся з відповідним запитом до Генерального прокурора Ірині Венедіктової - в якому прошу офіційно повідомити долю згаданих вище конфіскованих цінностей. Вірю, що їй під силу викрити всю безпідставність цих чорних наклепів на чесних правоохоронців!

Про отриману відповідь обіцяю інформувати громадськість.