Не в Києві вирішується доля війни

Не по Києву проходить лінія фронту і не в Києві вирішується доля війни. Наші міста-мільйонники, обласні центри, райцентри й селища не стоять руїнами, як Лондон чи Дрезден. Усі винятки ми знаємо.

Або у нас рухнув фронт?

Чи на наші міста падають тисячі тонн стокілограмових авіабомб щодня і безперервно?

Банки, телеграф, телефон не працюють і паралізовані?

Влада, як в 19-му році: "У вагоні Директорія, під вагоном територія"?

У містах голод і стоять багатокілометрові черги за хлібом?

Інфраструктура перетворена на суцільні руїни?

За гривню нічого купити і вона нічого не варта?

Чи ми одні, як УНР, без союзників і підтримки?

Чи кияни вийшли на Майдан із вимогою негайної капітуляції та виконання вимог Москви?

Зараз важкий період, але це лише один із періодів і, можливо, навіть не вирішальний.

Просто тому, що вже не буде нічого важчого й страшнішого, ніж 24 лютого 2022 року.

Варто пам’ятати, коли російські десантники були в Гостомелі та Ірпені, танки - під Мощуном, Чернігів - в облозі, Херсон - окупований, а весь лівий берег - у блукаючих колонах російської бронетехніки.

За цей час ми загнали за новоросійський Можай російський Чорноморський флот, дістали своїми ракетами й дронами до Сибіру та Уралу, без українського дозволу не проходить "парад перемоги" на Красній площі, знищуємо "Орешники" та стратегічну авіацію, зводимо нанівець найбоєздатніші російські військові частини.

Реактивні дрони й балістика - це виклик, але це один із викликів. Путінська вундервафля сама по собі не вирішує стратегічних завдань і безпосередньо не впливає на лінію бойового зіткнення.

Мости, енергетика, дата-центри - це проблема. Але скільки таких проблем уже було за майже п’ять років?

Адаптація. Волшебна здатність українців виживати. Рішення так чи інакше буде знайдено.

Біля мостів стануть понтони або пороми. Дата-центри підуть під землю. Морози переживемо з буржуйками або новими технологічними рішеннями.

Варто пам’ятати, який шлях ми пройшли, щоб адекватно оцінити те, що відбувається сьогодні.

У нас боєздатна сучасна армія.

Професійний і один із найкращих командних складів за весь час війни.

У нас є союзники і є допомога.

У нас є працюючий ВПК і бізнес, який не здається, незважаючи ні на що.

У нас є злость, і у нас немає виходу, тому що Кремль обрав варіант, який не передбачає компромісу - остаточне вирішення українського питання.

Коли важко - подзвоніть батькам, обійміть близьких, поговоріть із дітьми та/або випийте з друзями, нарешті займіться своєю справою і робіть її якнайкраще, як ніколи раніше.

І головне - перестаньте читати й писати всяку панічну хрень у ФБ.

Країна, яка пережила монголів із татарами, царів із генсеками, голод і геноцид, точно переживе путінські постімперські судоми.