Бусифікація на марші: від звірки даних до бойової повістки за 5 годин

Це МОЯ ВЛАСНА ІСТОРІЯ.

Пояснюю на своєму власному прикладі.

З 2023 року співпрацював в різних іпостасях і мав певний статус в спецслужбі. Топовій під час війни. Це окрема історія. Колись розповім і контексти поясню. В ТЦК я був "закріпленим" офіційно і мене знали коменданти БЦ та області по прізвищу.

Тепер хронологія бусифікації і тотального безправʼя:

24.11 – побачив смс, що мені прийшла повістка на ВЛК, що датовано на ранок 25.11 в Білоцерківський ТЦК. Пішов і забрав повістку в той же день, 24.11.

Хоча по-моєму причин не було та й ще хворів (офіційно на лікарняному з 23.11). Тому надіслав адвокатом офіційні підтвердження, що на не можу прибути.

Паралельно займався здоровʼям, це всі знають в оточенні: отримав висновки по проблемі хребта, тиждень весь проходжу обстеження - аналізи, МРТ.

Проте сиджу думаю – де ж та повістка повторна? Немає. І не мало бути.

Без дзвінків, без повідомлень (!!!).

Сьогодні зранку по білінгу вистежують 2 поліцейські автомобілі. Підходять персонально до мене в закладі, прізвище завчасно називають. І ми їдемо прямо в Печерський ТРЦК.

Обшук. Зняти речі вимагають. Обшукують детально куртку. Забирають ніж, особливо жорстко – телефон і ноутбук.

Далі - з 11.30 до 14.45 мене тримають без телефону в ТЦК, складаючи протокол про адмінправопорушення, про яке я і не знав. Хто ж ухилявся? Щоб що?

Приблизно о 15.00 віддають адмінпротокол, пропонують підвезти "де взяли", телефон і ноутбук з ножем не повертають. І не дуже довірливо сідаю в авто, але іншого способу вийти з Печерського РТЦК немає.

Їдемо. Вже десь Теремки. І я ще й завчасно перепитую - куди прямуємо? Мовчать, гигикають. Далі кажуть - в Білу Церкву звіряти дані. І тут мені все стало зрозумілим…

Сихнронізація і виконання – філігранне. Два наряди поліції, два ТЦК, за керівництва ДБР.

Ні на яку ВЛК, звірку документів мене ніхто не збирався везти. Після таємного скасування особливого, законодавчо закріпленого, статусу в спецслужбі мене, вочевидь це ДБР, знову взяли "на мушку".

І що далі? Жодні заяви про проходження з документами ВЛК бачити не хотіли. А включили камеру і о 16:45 зачитали вручення бойової повістки. Я завчасно сказав - везтимете на Захід? Знаю куди, підказати?

Ще раз.

Бойова повістка. На 20:00. Я без речей за 120 км від свого дому. О 16:45.

А, ледь не забув.

По ходу руху з Києва до БЦ "поліцейського таксі" попросив заїхати купити пігулки від болю і воду, бо я 4 години вже був без води. Посміялись. І все. Ніхто нікуди не поїхав.