Фінал політичної кризи в Чернігові: чи виграла Банкова?

Ідучи у відставку, Олександр Ломако заявив, що робить це під тиском керівництва військової адміністрації, яка погрожувала у протилежному випадку занурити місто у хаос.

"Чиновники з військових адміністрацій за вказівкою згори взяли місто в заручники. Їх умова – Ломако має піти з обраної посади. Мені передали простими словами, якщо я цього не зроблю, вони занурять місто в хаос. І показали, що буде, якщо відмовлюсь: зрив бюджету на 2025 рік, повна зупинка роботи найбільшої лікарні міста, зупинка харчування в закладах дошкільної освіти, повна зупинка громадського транспорту, жодної копійки на ЗСУ та багато іншого. Вони взяли місто в облогу. Я цю облогу маю зняти. Якщо ціна – моя посада, я цю ціну заплачу", – дослівно сказав Олександр Ломако.

Олександр Ломако / фото: Telegram

Непрості ситуації у стосунках з органами місцевого самоврядування в Офісу президента – явище досить стабільне. Після провальних для "Слуги народу" місцевих виборів 2020 року Банкова по-різному намагалася заручитися лояльністю обраних населенням керівників міст – аргументи і тон розмови залежали, як правило, від впливовості і популярності мера. І, як правило, домовитись виходило без винесення конфліктів на публіку. Але у Чернігові суперечки переросли у справжню політичну кризу, яка тривала понад чотири роки.

Владислав Атрошенко, переобраний восени 2020 року міським головою Чернігова, в одному з інтерв’ю прямо заявив, що отримав пропозицію виконувати функції мера під прапором "Слуги народу", але категорично відмовився. І з цього, за його словами, і почався його конфлікти з Банковою. Відмова Атрошенка виглядала цілком логічною і морально виправданою – адже мешканці міста обрали його мером не як представника партії "Слуга народу", а як лідера регіональної партії "Рідний дім", і набрав він понад 77% голосів виборців. Можливо також, що гостроти на початку конфлікту додав і той факт, що вперше Владислав Атрошенко був обраний мером Чернігова у 2015 році від "Блоку Петра Порошенка".

Так чи інакше – передвоєнні 2020 і 2021 роки позначилися постійним тиском Офісу президента на органи місцевого самоврядування Чернігова та на особисто Владислава Атрошенка. Це відбувалося за традиційною схемою – постійні обшуки в комерційних структурах так чи інакше наближених до Атрошенка, перевірки чиновників міської ради, заведення десятків кримінальних справ.

Владислав Атрошенко / фото: Facebook

Коротка пауза в протистоянні Банкової і Чернігова настала з початком широкомасштабної агресії росіян. Чернігів протягом перших місяців був під постійними обстрілами і загрозою окупації. Але Атрошенко залишався у місті. Це, звичайно, додало популярності і йому і його оточенню. Після того, як росіян з Чернігівщини вигнали, президент Зеленський навіть вручив Владиславу Атрошенку орден "За мужність" – саме за його дії під час російської воєнної загрози. Але це зовсім не означало, що гостра неприязнь Банкової до очільника Чернігова минула.

Наприкінці 2022 року за дуже спірним з точки зору юристів рішенням Яворівського суду Львівської області Владислава Атрошенка на рік відсторонили від виконання обов’язків міського голови Чернігова. Його заступив однопартієць, секретар міської ради Олександр Ломако. Але конфлікт розгортався далі. У лютому 2023 року указом президента Зеленського в Чернігові утворюється міська військова держадміністрація. Після чого з’ясування стосунків між Офісом президента та міським самоврядуванням набуває ще й рис протистояння вже на рівні міста – міська рада і мерія звинувачували призначену Банковою військову адміністрацію у зазіханні на функції самоврядування, а військова адміністрація звинувачувала самоврядування у небажанні конструктивно співпрацювати. Зокрема, у фінансових питаннях – очільник військової адміністрації наполягав, що для їхнього вирішення достатньо погодження з ним, а міськрада – не потрібна.

Тут варто згадати, що запровадження військових адміністрацій передбачено Законом України "Про правовий режим воєнного стану" та Законом України "Про військово-цивільні адміністрації" для забезпечення саме військових та оборонних потреб міст. Більші повноваження вони можуть перебрати на себе у тому випадку, коли органи місцевого самоврядування відсутні або не можуть ефективно виконувати свої функції. Оскільки Чернігів у 2023 році залишився без законно обраного міського голови, то формально створення чернігівської міської військової адміністрації було виправдане. Хоч і не в повній мірі, адже у місті все одно продовжувала повноцінно працювати міська рада, а виконавчу гілку міської влади очолив тимчасовий виконувач обов’язків міського голови секретар ради Олександр Ломако у повному обсязі повноважень – все згідно закону.

Отже, правових підстав вважати органи самоврядування Чернігова недієздатними не було жодних, відтак не було підстав розширювати повноваження військової адміністрації. Але такі підстави могли б з’явитися, наприклад, у випадку постійної неспроможності провести сесію міської ради. І, чомусь такі підстави почали регулярно виникати – анонімні дзвінки про мінування приміщення мерії, затримки депутатів ради на блок-постах або під іншими приводами якраз у день сесії, виклики депутатів у ТЦК тощо. Заява Олександра Ломако про відставку стала кульмінацією всіх цих подій – міська рада під постійним тиском втратила можливість нормально працювати, відтак, слова Ломако про ризик, що місто зануриться у хаос, були зовсім не алегорією, а цілком реалістичним сценарієм.

Політична криза в Чернігові та її фінал продемонстрували, по-перше, ставлення центральної влади до місцевого самоврядування. Це сталення, очевидно, базується на властивому нинішньому державному керівництву розумінню децентралізації та ролі самоврядування в житті суспільства загалом. По-друге, центральна влада показала, як вона готова вирішувати суперечки з органами самоврядування.

Чи це додасть центральній владі електоральної переваги? Питання риторичне. Той самий Владислав Атрошенко, при всій його неоднозначності, все ж таки користувався і користується зараз дуже високою популярністю у Чернігові – понад 77% голосів у 2020 році за нього і понад 50% місць у міській раді – в його партії "Рідний дім". Усунувши їх від керування містом, центральна влада в кращому випадку збереже свої невисокі репутаційні позиції серед чернігівчан, а, швидше за все, ще й втратить. Крім того, спосіб, у який центральна влада діяла у Чернігові, цілком можуть посприяти реанімації ідеї створення політичної сили, що відстоюватиме надбання децентралізації та адміністративної реформи – зокрема, більшої фінансової та економічної незалежності міст від столиці. Люди на місцях вже відчули позитивні наслідки цієї реформи, а отже, така політсила матиме всі підстави розраховувати на широку популярність і підтримку. І вона буде в опозиції до Банкової. І це на тлі можливих виборів, про які, попри воєнний стан, останнім часом все частіше говорять політики та ЗМІ.