Шість років і конфіскація за 2 тисячі доларів: як Вищий антикорупційний суд взявся за суддів-хабарників
Після трьох років тяганини і двох років роботи Вищого антикорупційного суду колишній очільник Козівського райсуду Тернопільської області був визнаний винним у продажі свого рішення за 2 тисячі доларів США. RegioNews вирішив нагадати, кого ще із служителів Феміди відправив за ґрати створений два роки тому ВАКС. І якою безрадісною була ситуація до його появи.
П'ятирічка судді Кренцеля
У лютому 2016 року детективи НАБУ і поліцейські спіймали голову Козівського районного суду, що на Тернопільщині Михайла Кренцеля. Правоохоронці виявили нехитру "бізнес-оборудку" представника судової гілки влади. Він пропонував купити його послуги за скромну суму у 2000 американських доларів. Послуги полягали у тому, що Кренцель мав відмовити у клопотанні про скасування іспитово-випробувального терміну. Простіше кажучи, у одній із справ людина, яка була засуджена на умовний термін і порушила відповідні норми, мала відправитися у місця позбавлення волі, а Михайло Кренцель обіцяв закрити очі та справу про ці порушення, не скасовуючи випробувальний термін.
До оборудки підключилася адвокатеса порушника Наталя Лісна, через яку і прокручувалася уся ця справа. Але завершити її успішно пану Кренцелю не вдалося – саме на отриманні затребуваних грошей його й спіймали правоохоронці. Його і пані Лісну. Наступного дня після затримання голові райсуду оголосили підозру, через пару тижнів така ж процедура відбулася щодо юристки-посередниці – і…
І почалася звична в українських реаліях тяганина. Справа "бізнесменів" від юриспруденції передавалася з одного суду до іншого. У 2017 році вона опинилася у сусідній Івано-Франківській області - в Калуському міжрайонному суді, де зупинилася без руху на два роки. І аж у жовтні 2019-го на неї звернув увагу новостворений (розпочав роботу 5 вересня того ж року) Вищий антикорупційний суд, який розпочав розгляд цієї справи фактично з самого початку.
А 2 вересня 2021-го ВАКС виніс рішення у справі свого колишнього колеги (його звільнили з суддівської посади ще у вересні 2016 року). Кренцель, який, до речі, ще у 2010 році перебував під підозрою щодо порушення присяги, отримав шість років ув'язнення. Крім того, після відбуття покарання він ще три роки не зможе займати відповідні посади. Вишенькою на торті стала конфіскація усього його майна.
Не залишилася осторонь уваги Феміди й ситуативна поплічниця Кренцеля. Наталя Лісна, за рішенням ВАКС, засуджена до п'яти років позбавлення волі та двох років заборони на адвокатську діяльність. Дещо м'якшою виявилася й фінансова сторона вироку – у адвокатеси конфіскували лише половину усього майна.
Хабарникам – таки бій
Звісно, попереду ще апеляції, тож, імовірно, суддя та юристка таки уникнуть покарання. Але практика останніх років показує, що таке вдається далеко не усім. Принаймні, доведених до вироку справ, у яких як підозрювані фігурують самі судді, з кожним роком все більшає. Причому потрапляють вони на лаву підсудних часто за досить смішні гроші.
Наприклад, у червні все той же ВАКС засудив до тих ще 6+3 (ув'язнення і заборона на роботу) років з конфіскацією автомобіля та земельної ділянки суддю Броварського міськрайонного суду, що на Київщині, Ганну Білик. Вона, як і її тернопільський колега Кренцель, також сама проявила ініціативу – тільки не щодо можливої поїздки у колонію, а щодо вилучення 13,5 тонн пального. За свою "допомогу" Білик захотіла навіть менше, ніж тернопільський суддя-"бізнесмен" – одну тисячу євро.
Ще менше хотів отримати за "правильне" рішення суддя Міжгірського районного суду Закарпатської області Антон Гайдура. До нього у руки потрапив цивільний позов, у якому фігурувала сума у 150 тис. гривень. Гайдур захотів собі десятину, тобто трохи більше 500 доларів. А отримав п'ять років за ґратами, три роки заборони на роботу і конфіскацію майна.
Бували суми й серйозніші. Скажімо, у березні 2021 року 3,5 роки в'язниці і стандартний трирічний термін заборони на зайняття посад у юридичній сфері отримав суддя Жовтневого суду Дніпра Вадим Галічий. Він проколовся на бажанні допомогти знайомому уникнути покарання за цілий комплекс порушень – тут і фіктивне підприємництво, і крадіжка із проникненням у житло, і навіть викрадення автомобіля. Звісно, цей набір "потягнув" уже на 10 тисяч доларів.
А до ВАКС було так
Усі ці вироки, зазначають експерти, масово прийшли саме після початку роботи Вищого антикорупційного суду. До того подібні справи, якщо і доходили до суду, то перебували там роками – як справа Кренцеля. Та і згаданий вище дніпровський "дбайливець за знайомого" Галічий розглядався у Вільнянському районному суді сусідньої Запорізької області 31 місяць. І, цілком імовірно, дорозглядався б зовсім не до того фіналу, який забезпечив йому ВАКС усього за рік з хвостиком.
Показовою для доВАКСівських часів є історія, скажімо, судді Михайла Гуцала, якого у листопаді 2015 року в Кременчуцькому районному суді Полтавщини виправдали у справі про 6 тис. доларів хабаря (за іронією долі, заховані у "Вісник Верховного Суду України"). Судді, які розглядали цю справу, повірили, що таким оригінальним чином цьому їхньому колезі просто повернули борг. Через п'ять років Гуцала з почестями – і довічним утриманням – відправили на пенсію, а ще за рік Полтавський апеляційний суд остаточно визнав його невинним.
Історія судді Деражнянського райсуду Хмельницької області Олега Дворніна закрутилася іще цікавіше. У 2016 році Барський суд, що на Вінниччині, дав йому шість років позбавлення волі за "зловживання своїм службовим становищем, заволодіння чужим майном шляхом обману та підбурювання на замах до давання хабара". Сума, яка фігурувала у цій справі – 11 тисяч доларів, а люди, які розщедрилися на такий гонорар, займалися зберіганням та збутом наркотиків у особливо великих розмірах.
Дворнін подав апеляцію – і виграв її. Розпочався новий розгляд, який суддя виграв. Але апеляцію подала уже прокуратура. Втім, й до сьогодні ця справа не дійшла кінця, а Олег Дворнін продовжує працювати у Деражнянському суді, виносячи свої вердикти.
Як бачимо, поява Вищого антикорупційного суду таки дещо змінила в корумпованому українському судочинстві. Хоча, разом з тим, справи про 500-1000 доларів – це ще не той рівень, коли можна говорити про реальне очищення судової системи. Чи у справді серйозних справах українські судді – чисті, як сльоза дитини? Просто важко у це повірити.