Випробування Баранова: як мер Бердянська потрапив до політичного пекла

Восени 2020 року після тривалої перерви Валерію Баранову знову вдалося очолити головний курорт Запорізької області – місто Бердянськ. До цього Баранов двічі займав головне крісло міста, потім обирався нардепом, у березні – жовтні буремного 2014 року очолював Запорізьку ОДА, а в листопаді 2020-го у другому турі з розривом менш ніж в тисячу голосів він переміг свого основного конкурента від ОПЗЖ, знову ставши бердянським мером.

І знову здрастуйте!

Слід зазначити, що минула передвиборча кампанія в Бердянську виявилася неймовірно важкою та жорсткою. Негласний господар міста, бізнесмен та нардеп Олександр Пономарьов був впевнений в перемозі своєї креатури – на той момент депутата міської ради Олександра Свідла, який висувався від ОПЗЖ (цю ж політичну силу у парламенті представляє і Пономарьов). Фактично у Бердянську до певного моменту достойного політичного супротивника Свідлу не спостерігалося. То ж перемога, здавалося, була практично в кишені Пономарьова.

Проте за кілька днів до старту реєстрації кандидатів на посаду міського голови в телефонній розмові з RegioNews Валерій Баранов повідомив сенсаційну новину: він прийняв рішення балотуватися в мери. Як зазначив тоді сам Баранов, це рішення було швидким і остаточним, а спонукали його до цього дані соціології, яка, за його словами, свідчила про те, що йому довіряють більш ніж 60% жителів Бердянська. Тому 63-річний Валерій Олексійович і "двинув" на вибори під прапором політичної партії "За майбутнє".

Ця новина буквально вибила з колії всю команду Свідла-Пономарьова, і вони ввімкнули всі доступні механізми для боротьби з Барановим: були задіяні підконтрольні ЗМІ, які не гребували "чорним піаром" стосовно цього кандидата, всіляко застосовувався адмінресурс, пачками летіли судові позови до різних інстанцій з вимогою зняти пана Валерія з виборів. Баранов в свою чергу теж не сидів, склавши руки, і як міг критикував тодішню місцеву владу та особисто пана Пономарьова. І це спрацювало. Як ми вже говорили, у другому турі Валерій Баранов переміг на виборах. Але, на жаль, йому не вдалось стати повноцінним господарем міста.

А більшість хто?

За результатами виборів Бердянської міської ради, 15 мандатів з 38-ми можливих отримали висуванці ОПЗЖ, яка тут знаходиться під контролем Пономарьова. Також до міськради пройшли представники "Слуги народу", "Нашого краю", "Європейської солідарності" та "Опозиційного блоку". Слід зазначити, що майже в кожній фракції є особи, близькі до Пономарьова – чи то працюють в його фірмах, чи мають родинні або дружні зв’язки з його сім’єю. Фактично ж саме Пономарьову вдалося зібрати в міськраді свою, так би мовити, монобільшість: 2/3 голосів, які необхідні, як мінімум, для відставки міського голови або ж повної блокади роботи міськради, у діючого нардепа є.

Що ж лишається Баранову? Торгуватися та сліпо слухатись негласного господаря перлини Азову. Так воно й вийшло. Перше, що трохи шокувало політичних соратників та прихильників нового мера, який, нагадаємо, неймовірно критикував міську владу у період передвиборчої кампанії, його пропозиція стосовно кандидатури секретаря міської ради. Саме Баранов запропонував на цю посаду… свого головного опонента на мерських перегонах Свідла. Прогнозовано, що депутатський корпус підтримав таку пропозицію.

Подейкують, що замість цього бердянський градоначальник отримав свої "плюшки". Зокрема, йому вдалося провести кількох своїх людей у власні заступники та до складу виконкому (хоча більшість посад прогнозовано дісталося пулу Пономарьова). Окрім того, якщо вірити джерелам RegioNews, Баранову гарантували тимчасову "недоторканність". В тому плані, що депутати не будуть блокувати основні питання, що впливають на життєзабезпечення міста, та не чіпатимуть самого мера. Щоправда, на скільки вистачить цієї напускної дружби та лояльності - велике питання.

На війні як на війні?

Надмірна лояльність Баранова до своїх опонентів обурила навіть його вчорашніх політичних партнерів та друзів. Під тиском свого політичного "старшого брата" в особі пономарьовського пулу Валерій Олексійович не тільки змінив свій політичний передвиборчий тон, а й почав відверто загравати з опонентами. Окрім того, що він прийняв правила гри, які диктують його недоброзичливці, Баранов вже встиг наробити купу політичних помилок.

По-перше, міський голова не став змінювати керівний склад місцевих комунальних підприємств та відділів міськради, які активно критикував під час передвиборчої кампанії (за винятком КП "Бердянськводоканал", керівник якого й так вже "висів на волосині"). Окрім того, очільник курортного Бердянська змінює свою позицію зі швидкістю світла. До прикладу: після введення санкцій проти певних телеканалів, які пов’язують з Віктором Медведчуком, Баранов голосно заговорив про те, що необхідно заборонити в Україні діяльність ОПЗЖ, а самого олігарха вислати на ПМП до його російського кума. Ця заява прозвучала в прямому ефірі місцевих телеканалів. А вже за кілька днів на сесії міськради Баранов… вибачився за свої слова перед депутатами ОПЗЖ, які, нагадаємо, у міськраді – в пономарьовській монобільшості.

З таких, здавалося б, дрібниць складається загальна картина і стає ясно, хто ж насправді керує містом. Сам його очільник свою позицію пояснює дуже просто: "Я не хочу війни". Проте тут і дурню зрозуміло, що рішення про цю саму війну приймає далеко не міський голова. Чи боїться Баранов імпічменту? Скоріш за все. Однак, коли він йшов на вибори, чудово розумів, в якій ситуації опиниться, враховуючи те, як він довіряє соціології. Чи боїться Валерій Баранов особисто Олександра Пономарьова? Можливо. Бо історія стосунків цих шанованих панів дуже давня, і вони чудово знають, хто й на що здатен. Що-що, а на серйозну війну здатні обидва.

Чи сподівається міський голова на кращий сценарій для себе в цій ситуації? Тут 100%. Єдиним варіантом достойної "капітуляції" можуть бути позачергові парламентські вибори. За даними джерел RegioNews, Баранов дуже сподівається, що президент Володимир Зеленський все ж розпустить нинішній склад Верховної Ради, а бердянський мер вчергове потрапить в приміщення під куполом. Утім, чи довірять бердянці Валерію Олексійовичу представляти їхні інтереси в парламенті, враховуючи його неочікувану політичну нестабільність, велике питання. То ж тут, як кажуть, або пан, або пропав. Або Баранов наважиться на черговий бліцкриг проти свого одвічного супротивника Пономарьова, або ж погодиться до кінця свого мерського терміну танцювати на розпеченій пательні бердянського політичного пекла.