Капкан для президента. Чому відсторонення Тупицького зробить із Зеленського диктатора або посміховисько

Перед самим новим роком внутрішньополітична українська криза навколо Конституційного суду отримала своє продовження. Щоправда, вкрай суперечливе рішення президента Володимира Зеленського щодо відсторонення голови КСУ Олександра Тупицького від посади конституційного судді аж ніяк не запалило світло в кінці тунелю, а ще більше заплутала й так складну ситуацію. Адже даний президентський хід не є ані правовим, ані навіть політико-правовим. Це, скоріше, нагадує собою банальну спробу осідлати інформаційну хвилю в темі одіозності конкретного пана Тупицького, якого правоохоронці підозрюють у спробі в 2018 році підкупити свідка в кримінальній справі, а також в наданні згодом слідчому Генпрокуратури завідомо неправдивих показань.

Все б і на цей раз знову виродилося у такий собі звичайнісінький хайп з метою втримання рейтингу Зеленського. Із подальшим його затуханням за святковими новорічними та різдвяними столами. Якби не одне "але". Бо насправді йдеться про можливе порушення президентом Конституції, причому гарантом додержання Основного закону є, як відомо, сам глава держави. Так можна, зрештою, "дохайпуватися" і до початку процедури імпічменту, котрий, скоріш за все, не буде доведений до логічного кінця, але весь процес має всі шанси остаточно добити президентський рейтинг.

Правова суперечка

"Я підписую цей указ заради відновлення справедливості та вирішення конституційної кризи", - заявив Зеленський, ставлячи свій підпис під документом, яким відсторонив Тупицького від посади судді КСУ строком на два місяці. Згідно офіційного повідомлення Офісу президента, таке рішення було ухвалене після отримання та опрацювання фахівцями ОП відповідного клопотання про це Офісу генпрокурора, підписаного виконувачем обов’язків генпрокурора.

Заступник керівника ОП Андрій Смирнов одразу зазначив, що клопотання було скеровано на виконання статті 154 Кримінального процесуального кодексу, яка передбачає, що посадові особи, призначені президентом, відсторонюються від посади за клопотанням прокурора, і рішення ухвалює президент. Ну а представник Зеленського у Конституційному суді Федір Веніславський додав Банковій таких правових аргументів: "Це не звільнення, це не припинення його повноважень судді, це - тимчасовий захід, передбачений КПК України. Тобто президент України діє у повній відповідності до своїх конституційних повноважень, відсторонюючи пана Тупицького від посади судді КСУ на два місяці".

Відповідь на це від самого КСУ не змусила себе довго чекати. "Рішення про звільнення судді Конституційного суду України з посади з підстав, визначених частиною другою статті 149-1 Основного закону України, ухвалюється виключно Конституційним судом України на спеціальному пленарному засіданні, і жоден інший орган чи посадова особа не можуть ухвалити таке рішення замість нього. Таким чином, з цього приводу буде призначено спеціальне пленарне засідання Конституційного суду України", - йшлося у спеціальному роз’ясненні, опублікованому на сайті КСУ.

Трохи згодом конституційні судді взагалі назвали указ Зеленського "юридично нікчемним", таким, що "не може підлягати виконанню", а також "протиправним втручанням у діяльність судді Конституційного суду України, перешкоджанням виконанню ним своїх службових обов’язків, що тягне за собою передбачену законом юридичну відповідальність", принагідно нагадавши статті Кримінального кодексу. А саме: кримінальну відповідальність за втручання у діяльність державного діяча (стаття 344) та втручання в діяльність судових органів (стаття 376).

"Видавши указ № 607/2020 від 29 грудня 2020 року, президент України вийшов за межі своїх конституційних повноважень та застосував до судді Конституційного суду України захід забезпечення кримінального провадження, який відповідно до Конституції та законів України не може бути застосовано до суддів КСУ. У зазначеному указі президента України як на підставу для відсторонення судді Конституційного суду України О. Тупицького від посади міститься посилання на частину третю статті 154 Кримінального процесуального кодексу України. Однак положення вказаної статті не поширюються на суддів КСУ та є незастосовними щодо них. Виходячи з цього, суддя Конституційного суду України О. Тупицький зобов’язаний продовжувати виконувати свої службові обов’язки відповідно до Конституції України та закону України "Про Конституційний суд України", а президент України – негайно скасувати свій указ", - з такою фактично ультимативною заявою виступив КСУ.

Подальші сценарії

Отже, знову Банкова увійшла в клінч із серйозною правовою суперечкою, і минулого разу чаша терезів із аналогічним "кавалерійським наскоком" Зеленського на конституційних суддів схилилася, врешті решт, не на його користь. Нагадаємо, 29 жовтня президент, реагуючи на скандальне рішення КСУ про неконституційність окремих положень антикорупційного законодавства, вніс до Верховної Ради законопроєкт "Про відновлення суспільної довіри до конституційного судочинства", за яким повноваження складу КСУ мали бути припинені з дня набрання чинності цим законом.

Однак Конституційний суд досі так і не перезапущено, а Зеленський вже не наполягає на прийнятті парламентом цього свого законопроєкту, хоча й має відповідний висновок Венеціанської комісії (він також його навряд чи порадував). А систему електронного декларування та кримінальної відповідальності за завідомо недостовірне декларування Верховна Рада частково врегулювала шляхом ухвалення компромісного закону. Іншими словами, президентські юристи тоді відверто програли своїм більш фаховим колегам, лише підставивши імідж Зеленського під удар, причому як всередині країни, так і за її межами.

Тож як і тоді, так і тепер є лише два сценарії подальшого розвитку подій для президента: або йти до кінця, або швидко давати задню. І обидва з них – програшні. Перший варіант не зрозуміють ані наші західні партнери, ані значна частина українського суспільства, бо від всього цього відверто тхне диктаторськими замашками і наступом на демократію. Тим більше вже очевидно, що КСУ не лише не визнав рішення президента про відсторонення Тупицького, а й навіть прямо вказав на відповідні наслідки кримінальної відповідальності. Тобто й далі буде стояти на своєму, перетворюючи українську кризу із конституційної в глибоку інституціональну, що вже загрожує засадам державності і національній безпеці.

Другий же сценарій виставляє президентську команду на повне посміховисько, що закономірно позначиться на показниках суспільної довіри безпосередньо Зеленському. І тут, само собою, виникає питання, а хто ж ті люди, які так підставили главу держави? Коментарі двох з них згадувалися у процитованому на початку офіційному повідомленні Офісу президента – це заступник голови ОП Андрій Смирнов та президентський представник в КСУ Федір Веніславський. Є на Банковій і третій юрист, який з висоти свого досвіду "виконання особливих доручень" цілком міг порадити президенту йти в наступ на конституційних суддів так безшабашно. Йдеться про скандального Олега Татарова - ще одного заступника Андрія Єрмака.

Між іншим, сьогоднішнє рішення Вищого антикорупційного суду про задоволення клопотання прокурорів з Офісу генпрокурора, в якому ті відкликали прохання обрати Татарову запобіжний захід у вигляді арешту, лише погіршує становище і самого фігуранта цієї гучної справи, і всіх його покровителів. Ми вже писали про те, що штучні зволікання в розслідуванні можливих корупційних дій заступника Єрмака спричинять формування міцного важеля, за допомогою якого США після найближчої інаугурації обраного президента Джо Байдена матимуть визначальний вплив на дії української влади в цілому та Зеленського зокрема. Тепер же Києву треба чекати застосування Вашингтоном вже точно не солодких "пряників", а дуже неприємних "батогів".

В принципі, як і у патовому випадку із Татаровим, так і в усій цій тупиковій історії з Тупицьким є головний відповідальний, і прізвище його – Єрмак. Саме це топ-чиновник сидить на вершині піраміди прийняття рішень на Банковій, саме він настільки втерся в довіру до президента, що, схоже, втратив будь-який страх і ризик. Єдина проблема, що на кону – не його власна політична кар’єра, продовження якої за межами нинішнього свого статусу в Офісі президента йому явно не світить, а персонально свого шефа Зеленського, для котрого Єрмак вже давно не є громовідводом.