Проліт глав ОДА повз мерські крісла. Чому програли Кучер, Борзов та Коваль

Незважаючи на наявний адміністративний ресурс та підтримку центру, Кучер і Борзов не змогли скласти конкуренцію діючим градоначальникам Харкова та Вінниці, а переможці в їхніх містах були визначені вже у першому турі. Натомість у Рівному, де очевидного фаворита виборів не було, Коваль за результатами екзит-полів мав певні шанси на вихід у другий тур. Проте і тут не склалося: попередній підрахунок голосів за протоколами ДВК відводить очільнику Рівненщини лише третю – безперспективну – позицію.

Харків Кучера не зрозумів

Олексій Кучер стартував на цих перегонах практично без шансів на перемогу, адже Харків очевидно і безапеляційно підтримував свого багаторічного очільника Геннадія Кернеса. І єдина можливість інтриги полягала в тому, що в першому турі він може не дотягнути до абсолютної більшості голосів. Соціологія впевнено стверджувала, що Кернес переможе в один тур, проте після того, як він захворів і раптово був відправлений у берлінську клініку "Шаріте", в місцевому політикумі почалося певне бурління і на поверхні почали з’являтись навіть персонажі типу Михайла Добкіна, який вирішив "підстрахувати" свого колишнього партнера і товариша.

Піднісся духом і сам Кучер, для якого сходження Кернеса з дистанції відкривало перспективи більш впевненого проходження через кампанію. І навіть – потрапляння у другий тур. В штабах кандидатів вже взагалі почали прораховувати, як розподіляться відсотки Кернеса між іншими кандидатами. Проте зникнення Кернеса з ефіру та чутки про його перебування у комі не завадили його команді провести кампанію і без участі лідера, позбавивши будь-яких достойників навіть примарних шансів на перемогу.

Що ж стосується кампанії Кучера, то її за змістом не можна назвати видатною. Традиційно він використовував шаблонні технології з висадкою дерев, інспекціями лікарень та підприємств, привітаннями та іншими заяложеними прийомами. Єдиним яскравим елементом вже на фініші кампанії став ролик, в якому голова ОДА здійснив переспів старого запису про "скучноє ліцо", на якому Кернес допомагає Добкіну записати на камеру передвиборче звернення до харків’ян.

Вийшло в Кучера досить суперечливо, враховуючи важкий стан суперника на той момент. Не стримався від обурення навіть врівноважений харківський бізнесмен Олександр Ярославський, який звинуватив кандидата у надзвичайному цинізмі. Втім, це дещо оживило в цілому нудну виборчу кампанію.

Після оголошення екзит-полів ввечері 25 жовтня стало зрозумілим, що Кучер очікувано пролітає повз мерське крісло з результатом у 12%, поступаючись Кернесу (57%) та Олександру Фельдману (12,12%). А у наступні дні у київських кабінетах почали навіть активно обговорювати майбутню відставку Кучера з посади керівника Харківщини.

Однак вважати результат харківського висуванця "Слуги народу" абсолютно провальним також не можна, адже він принаймні реалізував електоральний потенціал своєї партії, взявши як кандидат у мери співмірну з партійним результатом на виборах до міськради кількість голосів. Адже за даними тих же екзит-полів, "Слуга народу" потрапляє до Харківської міської ради з третім результатом у 12,3%. На фоні провалу в Києві, де ЗеКандидат набрав близько 5% при партійному результаті у 7%, це - ще більш-менш пристойний фінал.

Вінниця продовжує любити Гройсмана

Участь в мерських перегонах голови Вінницької ОДА Сергія Борзова також виявилася провальною. В місті залишаються сильними позиції експрем’єра Володимира Гройсмана та його соратника Сергія Моргунова, який займає крісло градоначальника обласного центру з моменту його звільнення Гройсманом у 2014 році. Ця популярність обумовила завершення виборів у Вінниці вже в першому турі, де Моргунов, за даними екзит-полів, набирає 66%.

А представник ЗеКоманди також не досягає навіть другої позиції у загальному заліку, поступившись висуванцю "ЄС" Сергію Кудлаєнку. У Кудлаєнка попередньо - близько 12%, у Борзова – 8%.

Голові ОДА не можна поставити у заслугу, що він до кінця боровся за крісло мера або хоча б пристойний результат. Його участь у виборах була, скоріше, реалізацією партійної стратегії на досягнення результату у виборах до міських рад. І, в принципі, цей результат можна було б вважати успішним, якби не тотальна перемога партії "Українська стратегія Гройсмана" з 50%, що перетворює її на монополіста у міськраді і потенційно позбавляє "СН" якоїсь ролі у майбутніх вінницьких розкладах.

Стосовно майбутнього можливого звільнення Борзова з посади очільника області, то поки що його прізвища у шортлисті кандидатів на виліт немає. А враховуючи близькість його родини з Володимиром Зеленським, відставка якщо й відбудеться, то максимально безболісно і не в контексті загального програшу "слуг" у Вінниці.

Ковалю у Рівному зіпсувала гру "темна конячка" від Порошенка

З великою ймовірністю до другого туру виходить кандидат від партії "Рівне разом" Віктор Шакирзян. Що ж до його опонента на завершальному етапі виборів, то в перший момент оприлюднення результатів екзит-полів ситуація була доволі суперечливою, оскільки претендентами на друге місце загального заліку був як "зелений" кандидат, керівник Рівненської ОДА Віталій Коваль, так і висуванець партії Петра Порошенка Олександр Третяк. Але підрахунок голосів по бюлетеням засвідчує, що Коваль не дотягує до другого місця, поступаючись Третяку, який виявився справжньою сенсацією цих перегонів.

Електоральна ситуація у Рівному напередодні виборів вирізнялася певною невизначеністю, оскільки попередній триразовий очільник міста Володимир Хомко заздалегідь попередив, що не братиме участь у виборах мера. Відсутність фаворита давала шанси аутсайдерам проявити себе і поборотись за симпатії містян. Одним з найактивніших претендентів виявився місцевий бізнесмен Шакирзян, який заздалегідь озвучив свої амбіції та почав кампанію з популяризації себе та свого партійного проєкту "Рівне разом". Таке "прокачування" виявилося ефективним, і натепер Шакирзян є лідером першого туру, щоправда, з відносно невисоким результатом у 20%.

Коваль як голова ОДА і представник досить рейтингової у Рівному партії "Слуга народу" здавався очевидним претендентом на другий тур. Тим більше що від "Європейської солідарності" було висунуто не Олексія Муляренка, на якого робили ставку перед початком кампанії, а маловідомого Третяка.

Але президентська політична сила у місті зазнала практично тотальної катастрофи. Коваль в якості кандидата у мери набрав близько 14%, поступившись і Шакирзяну, і Третяку. Партія на виборах до міськради також опинилася третьою, віддавши першість "Євросолідарності" з несподіваними 20% та проєкту Шакирзяна "Рівне разом" з 14%.

Тим часом у Києві на Банковій роздратування викликало навіть не третє місце "слуг" у очевидно лояльній області, скільки тотальна перевага "ЄС" та потрапляння у другий тур кандидата-"порошенківця". Сенсаційна поява у списку лідерів Третяка здивувала багатьох, адже на старті кампанії соціологи скептично оцінювали його шанси на рівні пари відсотків. Та й кампанію він почав із запізненням і провів її не сказати щоб надто виразно.

Найважливішим фактором успіху Третяка можна вважати повернення симпатій виборців саме до політсили Порошенка. І найбільш болісним для Офісу президента є те, що Рівне виявилося уособленням реваншу колишнього президента, який зміг подвоїти результат своєї партії порівняно з минулорічними парламентськими виборами. Та ще й вивести у фінал свого претендента на мерське крісло, посунувши у тінь поки що чинного голову Рівненської ОДА.