Історія миколаївської ОПЗЖ. Як не потрібно вести партійне будівництво на місцях, щоб не розгубити рейтинги
Після результатів парламентських виборів 2019 року, на яких "Опозиційна платформа – За життя" посіла друге місце після "Слуги народу", набравши майже 19% голосів, стало зрозуміло, що партія матиме на прийдешніх місцевих виборах сильні позиції. Справи здавалися простими і зрозумілими, тому що рейтинг правлячої партії завжди падає після виборів, і все, що потрібно було робити головним конкурентам – вести послідовну спокійну кампанію без ексцесів, скандалів і подібного. Але це не про місцевих "опозиціонерів".
До прикладу, у Миколаєві партія не зробила нічого, щоб підняти свій рейтинг. Як з’ясував RegioNews, так сталося тому, що люди, котрі тут керують так званим партійним будівництвом, загралися в політику та зовсім забули про виборців. Вони їх заплутали. Кандидати, які ще два місяці тому ходили по дворах і агітували за ОПЗЖ, сьогодні йдуть на вибори від "За майбутнє", "Миколаївців" тощо. А ті, кого зараз можна побачити у списках партії Віктора Медведчука, їх виборці в очі не бачили. І, повірте, це ще не найбільший провал.
Місто. Списки. Суди
Міська ОПЗЖ почалась з того, що 10 березня 2020 року вісім депутатів Миколаївської міськради - Дюмін, Жайворонок, Солтис, Пономарьов, Мотуз, Шульгач та брати Карцеви - створили депутатську групу "Опозиційна платформа – За життя". Тоді група виникла з представників "Опоблоку" і "Нашого краю". Очолив її помічник нардепа від ОПЗЖ Юрія Загороднього Олег Солтис. Зазначимо, що саме дуже близького до Медведчука Загороднього й "етапували" з Києва до Миколаївщини, щоб він керував тут партійним будівництвом.
Мотивація "перебіжчиків", як їх називали колишні однопартійці, цілком проста й зрозуміла – зайти знову до міської ради за рахунок рейтингів партії. І вони сумлінно виконували "опозиційну" роботу: робили заяви про шкоду медреформи, засуджували рішення держави про відміну виборів на Донбасі, блокували роботу міськради і тому подібне. Словом, показували партійно правильну картинку для "правильних" телеканалів, аби покровителі в Києві помітили їх.
Однак те, що так безхмарно починалось, закінчилось для них цілковитим фіаско. Це стало зрозуміло у той момент, коли офіційна партія оголосила списки кандидатів до міськради. Жодного вищеназваного прізвища там уже знайти не можна було. Більшість із депутатської групи блискавично перейшли до ідеологічно протилежної команди і сьогодні йдуть на вибори до місцевої ради уже від партії "За майбутнє". Дехто навіть рамки на Facebook забувся повидаляти, просто прикріпивши на фото уже іншу.
Та історія факапів від ОПЗЖ на цьому не закінчилась. Як розповідають джерела у партії, списки там змінювалися ледь не кожного дня: когось викидали, когось додавали, змінювали місцями… А результатом всього стало те, що ні обласна, ні міська територіальні виборчі комісії не зареєстрували списки від партії. Члени комісій пояснювали своє рішення тим, що списки кандидатів, що були оголошені під час партійної конференції, та списки, котрі вже подали на комісії, просто не співпадали. Також була плутанина із прізвищами кандидатів.
Після цього партія подала в суд на рішення комісій, і якщо обласна дуже швидко проголосувала за прийняття списків від ОПЗЖ, то епопея з міською тривала протягом кількох днів зранку до ранку. На комісіях було все: заховані списки інших партій, злам кабінетів та сейфу, незрозумілі документи, які члени комісії діставали з-під столу. Пізніше ОПЗЖ навіть подала до суду, вимагаючи відмінити реєстрацію 11 інших партій. Мовляв, або ми зі всіма, або ніхто без нас.
Урешті-решт, списки партії таки затвердили, після чого позов було відкликано. Та протягом цих кількох днів лише лінивий не сміявся з "потужної" партії, члени якої навіть списки нормально скласти не можуть. Як не крути, але репутація підмочена. До слова, згаданий Солтис таки отримав місце у списку. Правда, не у міському, а в обласному. Та й не у першій п’ятірці, а лише №16.
Мер. Ільюк? Чайка!
Якщо читач думав, що на цьому з приколами від ОПЗЖ все, то нічого подібного! Гонитва за те, щоби балотуватись в мери від рейтингової партії, була не менш цікавою.
Одним із перших, хто заявив про плани йти на мерські вибори був нардеп минулих скликань Артем Ільюк. Навесні, коли "Слуга народу" ще не оголосила свого кандидата, Ільюк мав високі шанси поборотися за мерство. Спочатку здавалося, що він ітиме самовисуванцем, та це лише здавалося. Всі розуміли, що у цей час велися активні перемовини з іншими політичними проектами. Наприклад, йшла мова про те, що Ільюку пропонували йти від "Нашого краю". Домовитися не вдалося, і невдовзі колишній нардеп уже ходив по Миколаєву з нинішнім – Юрієм Бойком. Тоді співголова партії ухилився від прямого питання, чи буде Ільюк кандидатом в мери від ОПЗЖ, заявивши, що це вирішить з’їзд політсили.
В оточенні кандидата були впевнені, що справа зроблена. Додало впевненості й рішення партії обрати Ільюка головою міської організації ОПЗЖ, а пізніше все той самий Бойко у себе в Facebook писав, що разом зі "справжнім миколаївцем Ільюком" партія зробить усе, щоб місто стало символом економічного відродження країни.
Втім, у цей час почали ширитись тоді ще плітки про те, що Ільюка може замінити син колишнього міського голови Владислав Чайка. Спочатку сам Чайка відхрещувався від такої інформацію, а у Ільюка навіть відкрито насміхались над ситуацією.
Скрін телеграм-каналу брата Артема Ільюка
Та зовсім скоро їм стало не до сміху, адже почалася справжня інформаційна війна. Підконтрольні Ільюку ресурси скрізь трубили про те, що лише він - єдиний кандидат від партії, а сам політик скрізь ототожнював себе зі ОПЗЖ. Але не вдалося.
"Опозиційна платформа – За життя" не висуває і категорично не підтримує кандидатуру Артема Ільюка в кандидати на пост мера Миколаєва", - відрізав в середині вересня Загородній.
Також каламбур вийшов зі з’їздами обласної та міської організацій партій - вони пройшли окремо одна від другої. Якщо підконтрольна Ільюку міська одноголосно висунула його кандидатуру, то обласна, якою керує Загородній, на мера запропонувала Чайку. У Києві навіть зорієнтувались не відразу, і на офіційному сайті опублікували заяви обох осередків. Виглядало це кумедно.
Все ж "стратегічна рада" партії, до якої входять всього чотири людини – Віктор Медведчук, Юрій Бойко, Вадим Рабинович та Сергій Льовочкін - зробила ставку на Чайку. А Ільюку лишили місце №2 у списку до міської ради, з яким він пізніше погодився.
Якщо чесно, то таке рішення парткерівницва виглядає як мінімум дивно. Замість того, аби об’єднати рейтинги ОПЗЖ й Ільюка, вони зараз збираються тягти на собі Чайку, у якого єдиний козир – відоме у місті прізвище.
І насамкінець трішки соціології від групи "Рейтинг" для наочності, як не потрібно вести партійну роботу на місцях.
Кандидати в мери Миколаєва:
- Олександр Сєнкевич, "Пропозиція" – 30,5%;
- Тетяна Домбровська, "Слуга народу" – 16,4%;
- Владислав Чайка, ОПЗЖ – 12,6%;
- Артем Ільюк, самовисуванець – 10,8% (не балотується);
- Юрій Гранатуров, "За майбутнє" – 8,6%;
Рейтинг партій до міської ради Миколаєва:
- "Слуга народу" – 21,9%;
- "Пропозиція" – 21,5%;
- ОПЗЖ – 17,4%;
- "Миколаївці" – 8,5%;
- "За майбутнє" – 8,4%.
Десь радіє один Сєнкевич.