Десятки фільмів і мільйони на пітчинг: що зробив Пилип Іллєнко для кіно
За його керівництва Державною агенцією з питань кіно в Україні зняли рекордну кількість стрічок, вони потрапляли до програм престижних міжнародних кінофестивалів, а іноді навіть отримували нагороди.
Пилип Іллєнко 19 серпня оголосив, що йде з посади голови Держкіно, яку займав з серпня 2014 року.
Син відомого режисера Юрія Іллєнка і брат відомого політика-націоналіста Андрія Іллєнка, він послідовно виступав за заборону російських фільмів і серіалів в Україні, балотувався до Ради від партії "Свобода", яка ці вибори програла.
Останні три роки Держкіно виділило на кіновиробництво в Україні безпрецедентні суми грошей, минулого року це були 500 млн гривень, і за Іллєнка процедура розподілення держфінансування вперше стала прозорою, пітчинги транслювались в прямих ефірах, хоча, і не обходилось без скандалів.
ВВС News Україна попросила представників кіноіндустрії прокоментувати відставку Пилипа Ільєнка з посади, а також оцінити його роль у розвитку кіно.
Анна Мачух, виконавча директорка Української кіноакадемії:
Останні п'ять років стали періодом розквіту українського кіно, багато в чому завдяки саме Пилипу Іллєнку. Якщо ще кілька років тому ми раділи 2-3 українським фільмам на рік, то сьогодні ми маємо 34 кінотеатральні прем'єри, перемоги на кінофестивалях класу А та бокс-офіси на рівні голлівудських блокбастерів.
Збільшення фінансування кіноіндустрії, Закон про підтримку кінематографії в Україні, активне просування на міжнародному ринку - все це відбувалось за активної участі голови Держкіно.
Мені шкода, що Пилип Іллєнко залишає свою посаду раніше, ніж закінчується його контракт, адже залишається ще багато невирішених питань, таких як реформування освіти в сфері кіно, приєднання до Європейського фонду підтримки спільного кіновиробництва, початок програми повернення грошей кіновиробникам, які зняли фільми в Україні.
Поліна Толмачова, маркетинг-директорка FILM.UA Group:
Пилип Іллєнко безумовно залишиться в історії українського кіно, тому що саме за п'ять років його роботи український кінематограф став помітною частиною культурного ландшафту України. Збільшились і кількісні, і якісні показники, і все це на тлі непростої економічної та політичної ситуації в країні.
Я особисто вдячна Пилипу за його розуміння важливості не тільки виробництва національних фільмів, а й їхнього просування. Що буде далі? Побачимо, але кіновиробництво в Україні — це вже системний процес, і його не спинити. Є потреба, є кадри, є глядач.
Олена Чиченіна, арт-оглядачка:
Загалом, про те, що Пилип Іллєнко покине свою посаду у кінотусовці здогадувалися ще з весни. Тому ніхто цій новині не здивувався.
Тепер про мою оцінку. Почну з плюсів. По-перше, це відкритість. Я журналістка і тому для мене це особливо важливо. Іллєнку можна було написати на Facebook, запросити на ефір, просто підійти із запитанням - він завжди відповідав. Є з чим порівняти. Попередня голова Держкіно Катерина Копилова усіляко уникала розмов із пресою.
Друге - Іллєнко володіє англійською, тому міг брати участь у міжнародних подіях, розмовляти з діючими або потенційними партнерами, читати пресу. Хоч, він і є членом націоналістичної політсили, та його погляди я схильна називати помірно націоналістичними, а аналіз кіно - доволі сучасним.
А ще Пилип Юрійович такий собі інтелігентний троль, тому завжди було цікаво спостерігати за його дискусіями з кимось.
Ну а тепер про мінуси. Держкіно за головування Пилипа Іллєнка так і не позбулося кількох вад. Перш за все - це лояльність до невдач кінематографістів. Є ціла низка режисерів та продюсерів, які провалювали фільм за фільмом, але продовжували отримувати фінансування. Стрічки були, або поганої якості, або автори не перенапружувалися з розкруткою свого дітища, тому про прокат знали одиниці.
З одного боку - це побічний ефект держфінансування, бо продюсери звикли до того, що гроші можна не повертати, в разі провалу нічого страшного з тобою не буде. Ця абсолютна відсутність ризиків зробила кінематографістів інфантильними. З іншого ж боку - без державного фінансування наша кіноіндустрія завалиться, але воно не має бути настільки дотаційним.Якщо фільм для широкої аудиторії коштував кілька десятків мільйонів, а в прокаті зібрав кілька мільйонів, або й менше одного, його авторам на пітчинг двері мають закрити.
Особливо, якщо така ситуація трапилася не вперше. Наступний мінус - ідеологія. Підтримується багато ура-патріотичних стрічок, приблизно такого штибу, як у Росії. З'явилася традиція негативних персонажів робити російськомовними, що мені видається зовсім неприпустимим.
Стимулюється поява стерильного кіно, де історія України та відомі українці подаються вихолощеними, уникають розповідей про неприємні моменти. Простіше кажучи, занадто багато героїзації в радянському стилі. Ну і ще Пилипу Іллєнку не вдалося позбутися кумівства у пітчинговій комісії, якраз із цим було пов'язане невдоволення багатьох кінематографістів та журналістів після останнього пітчингу.
Вікторія Ярмощук, виконавча директорка Української кіноасоціації:
За ці п'ять років, що він очолював Держкіно, ця установа стала справжнім партнером для індустрії. Відбулися дуже важливі процеси, коли кіноіндустрія і держава були не по різні боки барикади, а стали працювати разом.
Також відбулися важливі моноіндустріальні зміни, наприклад, становлення українського комерційного кіно. Було багато зроблено для промоції Україна на міжнародному рівні - засновані українські стенди на важливих кіноринках у Китаї і Канади. Заслугою пана Іллєнка є підписання копродукційного договору між Україною і Канадою.
Андрій Халпахчі, директор кінофестивалю "Молодість":
За п'ять років роботи Пилипа Іллєнка не просто відбулося відродження українського кіно, але по-справжньому створена українська кіноіндустрія. Моя оцінка його роботи — найвищого рівня. Якщо б так працювали всі наші міністерства, ми були б найбільш розвинутою країною не тільки Європи, але й усього світу.
Вважаю за необхідне об'єднатися всім учасникам української кіноіндустрії для того, щоб висунути пана Пилипа Іллєнка знову на посаду голови "Держкіно", бо вважаю, що заміна сьогодні Іллєнка приведе до руйнування створеної чіткої системи українського кіно.
Юлія Сінькевич, генеральна продюсерка Одеського міжнародного кінофестивалю:
За період перебування Пилипа Іллєнка на посаді голови "Держкіно" було зроблено справді чимало. Український кінематограф стрімко розвивається, та крок за кроком виходить на міжнародний рівень — фільми українських режисерів демонструються на престижних кінофестивалях світу та отримують там відзнаки.
Значно зріс рівень міжнародної промо-активності нашого кіно — його підтримують міжнародні фестивалі, під час яких від імені України відбуваються ті чи інші регулярні заходи. Ми спостерігаємо, як зростає не лише кількість, але й якість вітчизняного кіно.
Звісно, цей процес був би неможливий без активної підтримки Держкіно. Але зараз головне — продовжувати розпочаті процеси, чого вся українська кіноіндустрія і буде очікувати від нового голови Держкіно.