Місяць впливає на наш настрій і може навіть спричинювати біполярний розлад

Тисячі років люди вірили, що Місяць впливає на їхню поведінку та самопочуття, доки сучасна медицина не спростувала цю ідею. Однак останні дослідження свідчать, що в стародавніх теоріях була значна частка правди.

У психіатричній клініці Девіда Евері в Сіетлі сидів 35-річний чоловік, який працював інженером. Він потрапив до лікарні 2005 року зі скаргою на бурхливі коливання настрою, зокрема суїцидальні фантазії та зорові і слухові галюцинації.

У чоловіка також були серйозні порушення сну, від повного безсоння до 12 годин в ліжку поспіль.

Як людина, яка звикала розв'язувати задачі, чоловік вів ретельний щоденник свого стану, намагаючись з'ясувати, що з ним відбувається.

Коли Евері подивився на ці записи, він помітив, що коливання настрою і сну пацієнта точно віддзеркалювали фази Місяця.Спочатку Евері відкинув ідею про сомнамбулізм. Попри явну синхронізацію стану чоловіка з Місячним календарем, лікар не мав раціонального пояснення цьому.

Пацієнту призначили препарати і світлотерапію, а через деякий час виписали з клініки.

Дванадцять років по тому відомий психіатр Томас Веєр оприлюднив статтю, в який описав історію 17 пацієнтів із циклічним біполярним розладом - хворобою, в якій стани депресії та манії регулярно чергуються.

У цих випадках насамперед вражало те, що цикли змінювали один одного із непритаманною біологічним процесам точністю, пояснює професор Веєр, який працює у Національному інституті психічного здоров'я в Бетесді, США.

"Це змусило мене замислитися про можливий зовнішній вплив, і Місяць виявився найбільш очевидним припущенням", - додає він.

Слово "лунатик" походить від латинського lunaticus, тобто "під владою місяця". Грецький філософ Арістотель і римський натураліст Пліній Старший були переконані, що причиною божевілля та епілепсії є Місяць.

Існує повір'я, що пологи в жінок найчастіше починаються за повного Місяця, але жодних наукових доказів цьому немає.

Так само як і свідчень того, що місячний цикл впливає на сплески агресії у психіатричних пацієнтів або ув'язнених. Хоча деякі дослідження показують, що в світлі Місяця кількість вуличних злочинів дійсно зростає.Втім, що стосується впливу Місяця на сон, деякі докази все ж таки є.

Дослідження 2013 року, проведене в жорстко контрольованих умовах лабораторії сну, виявило, що у повню люди засинають в середньому на п'ять хвилин довше, а сплять загалом на 20 хвилин менше.

МРТ-спостереження за мозковою активністю учасників експерименту також показали, що фаза глибокого сну в них знизилася на 30%.

Точність висновків, однак, поставили під сумнів інші вчені, які зауважили, що це дослідження, як і будь-яке інше, не спостерігало за фазами сну окремих пацієнтів протягом цілого місячного циклу чи багатьох місяців.

Місяць впливає на Землю кількома способами. Перший і найбільш очевидний - це місячне світло, кількість якого коливається залежно від фази Місяця. Кожні 29,5 днів настає повня, а через 14,8 дня з'являється молодий Місяць.

Крім того, гравітаційне тяжіння Місяця кожні 12,4 години спричинює відпливи і припливи океанів.Висота рівня води також змінюється протягом 14,8-денного циклу від квадратурного (найменшого) до сизигійного (найбільшого) припливів, які регулюються спільною дією сили тяжіння Місяця і Сонця.

А також протягом 13,7-денного "циклу зниження", яким керує положення Місяця відносно екватора Землі.

Саме з цими двотижневими циклами припливів, здається, й синхронізувався психічний стан пацієнтів професора Веєра.

Додатковим доказом впливу Місяця на настрій цих пацієнтів стало відкриття ще одного місячного циклу, який повторюється кожні 206 днів.

Це так званий "Супермісяць" - фаза, коли Місяць максимально наближається до Землі.

Енн Вірц-Джастіс, хронобіолог психіатричної лікарні Базельського університету в Швейцарії, каже, що зв'язок між місячним та маніакально-депресивним циклами є цілком імовірним, але складним.

"Ніхто й гадки не має, яким є його механізм", - додає дослідниця.

Теоретично світло повного Місяця може порушувати сон та впливати на настрій.

Насамперед це стосується біполярних пацієнтів, у яких епізоди хвороби спричинені добовими ритмами. Є навіть деякі докази того, що позбавлення сну може вивести таких пацієнтів із депресії.

Втім, на думку професора Веєра, річ не в самому місячному світлі.

"У сучасному світі існує стільки світлового забруднення, і ми так багато часу перебуваємо під впливом штучного світла в приміщенні, що навряд чи наш організм здатний помітити коливання рівня місячного світла", - зазначає науковець.Вочевидь, це пов'язано з іншими чинниками, найімовірнішим з яких є гравітаційне тяжіння Місяця.

Річ у тім, що воно спричинює незначні коливання магнітного поля Землі, до яких деякі люди можуть бути чутливими.

Безумовно, деякі дослідження пов'язують сонячну активність зі збільшенням інфарктів та інсультів, епілептичних нападів, шизофренії та самогубств.

Коли сонячні спалахи або коронарні викиди маси досягають магнітного поля Землі, виникають невидимі електричні струми.

Вони є досить міцними, щоб вивести з ладу електромережі, а також, на думку деяких вчених, впливати на електрично чутливі клітини серця та мозку.

Хоча певний час вважали, що люди на відміну від деяких риб, птахів та комах не відчувають дії магнітного поля, нещодавнє дослідження довело протилежне.

Коли під час експерименту людина зазнавала дії магнітного поля, в її мозку відбувалося помітне зниження активності альфа-хвиль. Альфа-хвилі виробляються, коли ми не спимо, але не виконуємо якихось конкретних дій.

Роль цього ефекту залишається незрозумілою. Можливо, це побічний наслідок еволюції, який наразі немає жодного значення для людини.

Або магнітні зміни в навколишньому середовищі адаптують певним чином хімічний склад нашого мозку, але як саме, нам поки що невідомо.

Професор Веєр є прихильником магнітної теорії, оскільки в останні десятиліття численні дослідження довели вплив магнітного поля на живі організми.Наприклад, у фруктових мушок роль магнітного сенсора специфічний білок криптохром виконує.

Криптохром є ключовим компонент молекулярного годинника, що регулює добові "циркадні" ритми в наших клітинах і тканинах, зокрема в мозку.

Якщо такі самі процеси відбуваються й в організмі людини, вони цілком могли би пояснити різкі зміни настрою, які спостерігають при біполярному розладі.

"Під час коливань настрою у таких пацієнтів помітно порушуються добові ритми і цикл сну", - пояснює професор Веєр.

Втім, хоча криптохром є важливим елементом циркадного годинника й у людей, у нас він працює дещо інакше і навряд є чутливим до магнітних коливань.

Можливо, пацієнти Веєра та Ейвері реагують на гравітаційне тяжіння Місяця так само, як океани.

Однак хоча тіло людини й містить до 75% води, її кількість не можна порівняти з океаном, тож з фізичної точки зору, такі коливання були б геть не помітними.

Втім, як підтверджують біофізики, добові коливання гравітації, спричинені Місяцем, відбиваються на обсязі кожної молекули води - навіть якщо ці зміни й надто крихітні.

"В результаті молекули води рухаються від центру клітини назовні або навпаки, залежно від напрямку гравітаційної сили - і це може впливати на весь організм", - пояснює Йоаким Фізан, дослідник з Інституту Макса Планка в Німеччині.

Якщо рослинні клітини дійсно є чутливими до припливів, що науковець наразі перевіряє, то немає причин, чому б клітини людського організму реагували б інакше.

З огляду на те, що життя зародилося у Світовому океані, деякі наземні організми можуть і досі зберігати механізм прогнозування припливів, навіть якщо він більше не має практичного застосування.

Вчені поки що ані довели, ані спростували це припущення.

Але жоден з науковців, яких ми попросили прокоментувати випадок доктора Веєра, не заперечили можливість того, що настрій пацієнтів із біполярним розладом може корелювати з гравітаційними циклами Місяця.

"Наразі я не знайшов відповіді, як саме діє цей механізм, але те, що я виявив, порушує важливі питання", - підсумував дослідник.