Судова диверсія: 2 мільярди заблоковані напередодні розрахунків з держбюджетом

Нагадаємо хронологію подій: державний "Приватбанк" веде складну боротьбу за контроль над зерновим терміналом "Бориваж" з колишніми менеджерами-втікачами епохи Коломойського – Володимиром Яценко та Олексієм Мартиновим. 23 грудня банк успішно провів торги правами вимоги та застави, де переможцем став Сергій Тігіпко, готовий сплатити державі за цей "квиток на війну" 2 млрд гривень.

Після цього права рука державного апарату почала активно шкодити лівій. 11 лютого банк успішно скасував в апеляції заборони на продаж. 14 лютого було підписано протокол електронних торгів, а 20 лютого мали відбутися остаточні розрахунки.

Проте втікачам вдалося знайти нових союзників – цього разу серед представників Верховного суду України і Бюро економічної безпеки. 19 лютого, буквально за день до розрахунків, Верховний суд у складі суддів Надії Губенко, Ірини Кондратової та Ольги Кролевець скасував ухвали апеляції по справі 904/3756/24 та направив справу на новий розгляд. В постанові мотиви скасування прописані вкрай туманно, але саме це рішення повернуло до життя попередню заборону на проведення торгів.

Звертає на себе увагу незвичайна оперативність Верховного суду. Якщо звичайна практика розгляду рішень у касації триває щонайменше 5-6 місяців, то цього разу все "випадково" встигли акурат до підписання фінальних документів. Співпадіння? Навряд чи, якщо дивитись на подальший розвиток подій.

А вже наступного дня, 20 лютого, прокурор Офісу Генерального прокурора України Сергій Дем'янчук звернувся до Шевченківського районного суду Києва з клопотанням про терміновий арешт майна терміналу "Боріваж". І це при тому, що кримінальна справа тягнеться вже понад півроку. Цікаво, що аналогічне клопотання було подано до цього ж суду 18 лютого і було відхилене. Але прокуророві було дуже треба, і терміново... 21 лютого суддя Олена Чайка задовольнила повторне клопотання.

У результаті цих дій угоду заблоковано, державний банк не отримає коштів і не сплатить з них дивіденди та податки до бюджету. За попередніми підрахунками, лише податкових надходжень з цієї суми вистачило б на 400 000 середніх пенсій, понад 110 000 FPV-дронів для розвідки, або більше 5 000 снарядів 155-го калібру для артилерії ЗСУ. Скільки життів наших захисників врятувало б це?

Особливу увагу привертає той факт, що судді Надія Губенко та Ольга Кролевець раніше вже фігурували у списку "44 недоброчесні кандидати до Верховного суду", оприлюдненому Громадською радою доброчесності на сторінках "Української правди". До цих застережень тоді не прислухались. Тепер держава платить за це високу ціну.

Які мотиви могли спонукати суддів та прокурорів на такі дії? Адже очевидно, що накладення арешту шкодить саме державі, а не будь-кому іншому. Ці дії допомагають лише колишнім менеджерам Коломойського, і іншого сенсу в них немає. В умовах війни виникає логічне питання: чому держава має платити височенні зарплати людям, які її обкрадають та вочевидь заважають посилювати нашу армію та захищати життя наших військових?

Нагадаємо, раніше повідомлялося, що центральною ланкою у схемі юридичних атак на "ПриватБанк" під керівництвом Володимира Яценка виступає АТ "Інгосстрах" – страхова компанія, що раніше обслуговувала інтереси "ПриватБанку" та здійснювала страхування майна його позичальників.