Вілкул Олександр Юрійович

Український політик. Колишній віце-прем’єр-міністр України, ексголова Дніпропетровської обласної державної адміністрації, народний депутат кількох скликань від Партії регіонів та партії "Опозиційний блок". Керівник партії "Блок Вілкула"

Сторінка у Facebook

Народився 24 травня 1974 року у Кривому Розі Дніпропетровської області.

Політичну кар’єру розпочав після багаторічної роботи у промисловому секторі, де обіймав керівні посади на підприємствах гірничо-збагачувального комплексу. У політиці тривалий час асоціювався із Партією регіонів та групою впливу Ріната Ахметова.

Після початку повномасштабного вторгнення РФ у 2022 році став публічним координатором оборони Кривого Рогу як голова Ради оборони міста.

Освіта

У 1991–1996 роках навчався у Криворізькому технічному університеті, де отримав спеціальність "Відкриті гірничі роботи", здобувши кваліфікацію гірничого інженера.

Кар’єра

Трудову діяльність розпочав ще під час навчання. Працював на виробництві, пройшов шлях від помічника машиніста екскаватора до керівних посад.

У 1997–1998 роках був начальником комерційно-фінансового управління ВАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат".

У 1998–2001 роках – заступник генерального директора з комерційно-фінансових питань цього ж підприємства.

У 2001–2002 роках працював заступником президента з економіки та зовнішньоекономічних зв’язків ГО "Академія гірничих наук України".

У 2002–2003 роках обіймав посаду заступника голови правління з комерційних питань ВАТ "Південний ГЗК".

Із жовтня 2003 року став виконувачем обов’язків голови правління та генеральним директором ВАТ "Центральний ГЗК".

У 2004–2006 роках очолював ВАТ "Північний ГЗК", одночасно виконуючи обов’язки генерального директора Центрального ГЗК.

У 2006 році став почесним директором гірничорудного дивізіону "Метінвест Холдинг".

Політична та управлінська  діяльність

У 2005 році очолив Криворізьку міську організацію Партії регіонів.

У 2006–2007 роках був народним депутатом України V скликання від Партії регіонів.

У 2007–2010 роках – народний депутат України VI скликання.

18 березня 2010 року був призначений головою Дніпропетровської облдержадміністрації.

Із грудня 2012 до січня 2014 року обіймав посаду віце-прем’єр-міністра України в уряді Миколи Азарова.

У 2014 році став народним депутатом України від партії "Опозиційний блок".

У 2015 році балотувався на посаду міського голови Дніпра, однак програв Борису Філатову.

У 2020 році повторно балотувався на посаду мера Дніпра, але не пройшов до другого туру.

Після початку повномасштабного вторгнення РФ у лютому 2022 року очолив Раду оборони Кривого Рогу. Водночас у публічному просторі виникла дискусія щодо статусу його повноважень через відсутність окремої офіційно створеної Криворізької міської військової адміністрації.

Скандали

Політична діяльність Олександра Вілкула супроводжувалася численними публічними конфліктами та звинуваченнями. У медіа неодноразово пов’язували Вілкула із бізнес-інтересами групи Ріната Ахметова та називали одним із представників впливу великого промислового капіталу у політиці.

"Тітушки Вілкула"

Під час Революції гідності у ЗМІ та серед активістів лунали звинувачення на адресу Вілкула щодо можливої організації перевезення так званих "тітушок" для протидії протестувальникам у Дніпрі. Також, за інформацією активістів, за організацію перевезення "титушок" з Кривого Рогу до Дніпропетровська безпосередньо відповідав Анатолій Буряк, який очолює департамент баскетболу СК "Кривбас" (почесним президентом СК "Кривбас" є Юрій Вілкул).Накази Анатолію Буряку, за даними активістів, начебто давав безпосередньо віце-прем'єр Олександр Вілкул. Сам політик подібні звинувачення публічно не визнавав.

Втім, вже в травні 2017 року Генеральний прокурор Юрій Луценко звинуватив нардепа "Опозиційного блоку" Олександра Вілкула в організації та інструктажі тітушок у Дніпрі під час провокацій 9 травня. Тоді на підходах до пам'ятника Слави було кілька сутичок, зокрема проти АТОвців виступили спортсмени з однаковими помаранчевими наклейками на одязі, що супроводжували депутата від "Опозиційного блоку" Олександра Вілкула. Поліція не лише не перешкодила молодикам, але й не затримувала нікого – вони й далі продовжили хід.

Юрій Луценко наголосив, що "тітушки" організовувалися, інструктувалися, фінансувалися у вашому штабі на Дніпропетровщині. Особисто паном Вілкулом і паном Колєсніком. На цей момент ми маємо відео, як вони всі разом заходять в офіс. У нас є дані санкціонованих судом матеріалів прослуховування, які свідчать про те саме".

Підкуп виборців (2015)

Під час виборів мера Дніпра в 2015 році ЗМІ звинуватили Вілкула у підкупі виборців. Тоді нібито через розсилку в месенджері Viber жителям Дніпра пропонували 800 гривень за голос на користь Вілкула.

Бійка з Парасюком (2016)

У 2016 році народний депутат Володимир Парасюк потрапив у конфлікт із Вілкулом та пошкодив його автомобіль. Зокрема 22 вересня політики стали учасниками гострого конфлікту у прямому ефірі телеканалу "112 Україна". Під час програми між ними виникла словесна перепалка, під час якої Вілкул назвав Парасюка "імбецилом". Після завершення телеефіру вони побилися в коридорі, причому охорона Вілкула також втрутилася в ситуацію. Після бійки конфлікт продовжився на парковці телеканалу. Парасюк влаштував перепалку з водієм Вілкула, пошкодив автомобіль опонента (зокрема, видряпав на капоті слово "ВЛК" і намагався відірвати двері), заявивши, що забирає машину на потреби АТО.

Спроба зняти депутатську недоторканність за махінації з землею (2018)

Восени 2018 року ГПУ намагалася зняти з Вілкула депутатську недоторканість через звинувачення у махінаціях з землею. Зокрема очільний ГПУ Юрій Луценко описав два епізоди, за якими хочуть перевірити правомірність дій Олександра Вілкула. Перший випадок стосувався діяльності Вілкула на посаді голови Дніпропетровської ОДА в 2011 році. За словами Луценка, тоді Олександр Юрійович видав розпорядження про передачу в інтересах ПАТ "Орджонікідзевський гірничо-збагачувальний комбінат" 15 га і декількох менших ділянок "нібито із земель запасу, а насправді із земель колективної власності" для розширення кар'єру. За словами Луценка, це спричинило збитки державі в сумі на 486 тис. грн. Другий епізод, за словами генпрокурора, про незаконну заміну земель с/г призначення компанії "Артленд" на інші комерційні потреби. Генпрокурор заявив, що Вілкул міг давати усні вказівки щодо такої заміни призначення земель, в результаті чого держава недоотримала 5 млн 139 тис. грн.Сам Вілкул заявив, що справа проти нього сфабрикована, а на свідка тиснули.Нардеп показав відеозапис, на якому свідок каже, що йому пропонували закрити справу в обмін на покази проти Вілкула, а його свідчення у суді нібито сфальсифікували. Верховна Рада провалила голосування за притягнення Вілкула до кримінальної відповідальності.

Родина

Дружина – Олена Вілкул (1978 року народження), домогосподарка. Подружжя виховує доньку Марію (2010 року народження).

Батько – Юрій Вілкул, багаторічний міський голова Кривого Рогу та колишній голова Дніпропетровської обласної ради.

Статки

Останню декларацію після завершення роботи народним депутатом Олександр Вілкул подавав у 2020 році.

Згідно із задекларованими даними, у власності сім’ї були квартири у Дніпрі та Києві, а також житловий будинок у Кривому Розі площею близько 450 кв. м.

Вілкул задекларував значну колекцію предметів мистецтва та антикваріату: 31 картину, 27 ікон, колекцію антикварних документів та цінних паперів XIX–XX століть (151 одиниця), бібліотеку із 217 книг. Серед цінного майна також були задекларовані годинники марок Patek Philippe, Vacheron Constantin, Lange & Sohne, Panerai, IWC, F.P. Journe та Rolex. Також у декларації зазначені ювелірні вироби – золоті запонки, ланцюг, браслет та каблучка із дорогоцінним камінням.

Серед транспортних засобів – Chevrolet Express 2008 року та Toyota Land Cruiser 2017 року.

За останній задекларований рік отримав близько 672 тис. грн заробітної плати та близько 714 тис. грн доходів від банківських відсотків. Грошові активи становили майже 8,5 млн грн на рахунках; 384 тис. доларів США готівкою, 310 тис. євро готівкою та 300 тис. грн готівкою.