Росія вже імпортує бензин. Але головна проблема Кремля – не дефіцит

Після серії українських ударів по НПЗ росія, яка десятиліттями була великим експортером нафтопродуктів, змушена завозити бензин морем.

Reuters ще у липні повідомляв про щонайменше 60 тис. тонн бензину індійського походження. Одна з партій – близько 42 тис. тонн – була вироблена на НПЗ Vadinar компанії Nayara Energy, майже 49% якої належить "Роснефти". Паралельно до Мурманська доставили близько 30 тис. тонн АІ-92 з Марокко.

А далі спрацювала економіка.

За даними російського галузевого видання "ИнфоТЭК", імпортери хочуть отримувати за АІ-92 до 150 тис. рублів за тонну – приблизно 111 рублів у перерахунку на літр. Важливо розуміти: це не роздрібна ціна на АЗС, а перерахунок вартості тонни пального. Для порівняння, біржова ціна російського АІ-92 на 13 серпня становила близько 77,6 тис. рублів за тонну. Розрахунки самого "ИнфоТЭК" показують приблизно 146,6 тис. рублів за тонну імпортного пального після врахування фрахту, перевалки, акцизу та ПДВ.

Тобто справа не просто у "жадібності" постачальників. Доставити бензин з Індії через складну морську логістику, перевалки та санкційні ризики виходить майже вдвічі дорожче за внутрішню біржову ціну. Продати дешевше – означає працювати собі у збиток. Продати за реальною імпортною вартістю – фактично визнати, що російська модель адміністративного стримування цін починає давати збій.

І це вже далеко не локальна історія Мурманська.

Станом на 17 серпня Reuters фіксує другу хвилю паливного дефіциту: обмеження та проблеми з продажем пального повернулися щонайменше у десяти регіонах рф. На окремих АЗС Московської області знову немає бензину. Продажі бензину на Петербурзькій біржі від початку серпня скоротилися приблизно на 20%. У самій Мурманській області 14-15 серпня вже запроваджували обмеження на відпуск пального.

Причина зрозуміла. Українські удари по російській нафтопереробці створюють не разовий, а накопичувальний ефект. На початку липня виробництво бензину в рф відповідало лише приблизно 65% середнього літнього споживання. Після нової серії ударів наприкінці липня та у серпні проблема знову загострилася. Орський НПЗ після атаки 11 серпня повністю зупинився, а місцева російська влада визнає, що через залежність від імпортного обладнання ремонт може тривати до пів року.

Кремль уже забороняє експорт пального, послаблює вимоги до його якості, нарощує поставки з Білорусі та Казахстану, а тепер змушений купувати бензин в Індії та Марокко. Але імпорт має свою ціну.

Тому головний висновок не в тому, що "у росії завтра закінчиться бензин". Не закінчиться.

Проблема для кремля інша: кожен пошкоджений НПЗ змушує систему дедалі дорожче платити за логістику, імпорт, ремонт, компенсації та утримання внутрішніх цін.

Саме так і працює стратегія виснаження: не обов'язково одним ударом обвалити систему. Достатньо системно збільшувати для неї економічну ціну продовження війни.

І бензин, який росія тепер змушена везти з Індії через пів світу, – дуже показовий індикатор цього процесу.