Управлінська криза під час війни: шляхи подолання без виборів

Вчора ми говорили про неможливість проведення виборів, але водночас неможливість залишати політичну систему в тому стані, в якому вона перебуває. Вибори не можна, але й без виборів не можна. Вчора розібралися, сподіваюся, з тим, чому вибори не можна (хто пропустив, в перших коментарях мій пост та два пости людей, яких я вважаю найбільшими експертами з питань виборів). Сьогодні я обіцяв опублікувати другу частину, чому без виборів не можна.

Але вирішив, що спочатку треба послухати вас. Отже, цей пост для тих, хто вважає, що проводити вибори під час війни неможливо, але й залишати все як є неможливо. Якщо ви не поділяєте таку позицію, будь ласка, нічого не коментуйте. Можете навіть далі не читати.

Отже, що ми маємо? По-перше, війна триває й триватиме ще невідомо скільки. Чи це означає, що весь цей час влада буде незмінна? А якщо це ще п’ять років? Часті зміни влади в демократичних країнах якраз і викликані тим, що будь-яка влада за кілька років стає повністю неадекватною. Я вже не кажу про те, що влада розбещує, тож політиків треба міняти так часто, як підгузки (приписується Марку Твену, але він такого не писав; перша документально зафіксована фраза належить Галині Старовойтовій, вбитій російськими чекістами). Забув додати: рейтинг чинного президента з часом буде далі падати, тож в якийсь момент неможливість перемоги на виборах може породити спокусу ніколи їх не проводити, таке бувало в різних країнах.

По-друге, ми маємо досить глибоку управлінську кризу, і переставляння тих самих людей не вирішує проблеми обмеженості сукупної компетенції цієї команди. Додайте до того постійне скорочення команди через випадання тих або інших персонажів – у когось занадто виріс рейтинг, хтось попався на корупції, хтось не витримав і пішов, когось принесли в жертву. Виклики ускладнюються, а сукупні компетенції скорочуються. Так можна й не дожити до перемоги. Адже у війні на виживання переможе той, хто найкраще управляє наявними обмеженими ресурсами.

По-третє, антикорупційні інституції продовжують роботу в безпосередній близькості до кабінету номер один. В якийсь момент може виявитися, що підозру занесуть в сам кабінет. У президента є імунітет, але накопичення корупційних кейсів рано чи пізно призведе до втрати легітимності. І тут ми знову станемо заручниками неможливості проведення виборів.

Нарешті, четверте, що проявилося лише останнім часом. Я вчора писав, що постійні зусилля зі зміцнення влади в якийсь момент призводять до протилежного результату. Функція нелінійна. Влада президента буде послаблюватися, і в якийсь момент це створить загрозу для країни, ще більшу, ніж надмірне посилення влади. Все це ми вже проходили у 1917-1921, і тоді все погано закінчилося.

Ось такі умови задачі, хлопці та дівчата. Тепер питання: що ми можемо зробити для трансформації влади в умовах неможливості проведення виборів? Ваші пропозиції?

Нагадую моє наполегливе прохання: якщо ви вважаєте, що вибори провести можна ("якось прорвемося", як сказав вчора один коментатор), або якщо ви вважаєте, що в політиці країни все гаразд, – будь ласка, не коментуйте (буду чистити, попереджаю, бо мені важливо зберегти якісь дискусії). Цей пост не для вас.