Чому принцип "нема Тупицького - нема проблеми" не працює

Вихід за межі права, якщо ти не диктатор, завжди б‘є обухом по голові всієї країни (диктатор просто і так це робить регулярно). Хоча слід зазначити, що розумні диктатори, дуже часто стараються не виходити за межі права.

Можливо ми чогось не знаємо, але мотиви до такого указу поки просто не зрозумілі. Існування підозри ще не означає винуватість. Я не хочу захищати Тупицького ні в якому разі, але зараз він виглядає як жертва. У Зеленського буди прекрасні можливості протягом всього останнього місяця, коли почалися "качелі" з КС щодня закликати його піти у відставку і це хоча б дало хорошу піарподушку. Натомість саме Зеленський звернувся до Венеціанської комісії, венеціанка терміново дала роз‘яснення, було прийнято відносно компромісний закон про НАЗК де частково було визнано, що Конституційний Суд все робив правильно. І тут з‘являється указ Президента про звільнення Тупицького.

Отже, ще раз: мотиви Зеленського не зрозумілі і взагалі не проартикульовані.

Що це означає? Це означає, що в очах європейців українська влада виглядає космонавтами, які не тримають слова. Бо Тупицького треба було або звільняти місяць тому без всяких Венеціанських комісій, або вже грати за правилами європейців.

Спробуймо подивитися, які варіанти нас чекають, хоча тут треба чітко розуміти, що в оточенні Зеленського дуже часто кажуть А, але Б вже стараються не говорити. Принцип вагітної дамочки, яка не вірить у власну вагітність і говорить: "А може розсмокчеться" - базовий принцип вирішення більшості проблем нинішньою владою.

Варіантів (базових), розвитку подій є лише два. Перше, що спадає на думку: Конституційний Суд не визнає легітимність указу Президента. І в нас почнеться справжній конституційний дурдом. Включно із появою двох конституційних судів.

Другий варіант - за останній місяць була проведена робота з суддями і вони всі присягнуть на вірність Офісу президента (точніше тому, хто із ними вів переговори).

Але вся ця історія навіть не стане перемогою Зеленського (проти корупції, старої системи чи будь-чого іншого). Це буде ще один пролом в стіні інституційної спроможності держави. У нас нема ні закону ні понятійності. І замість комплексних рішень приймаються незрозумілі точкові укази. При чому оточення Зеленського, судячи з усього, свідомо виводить його на перші ролі. Такий указ, як мінімум варто було б провести через РНБО. Але йому ніхто цього не порадив зробити. Чи можна це назвати врєдітєльством стосовно Президента? Якоюсь мірою так. Адже чомусь мені здається, ніякого розуміння, що робити завтра з Конституційним Судом який збунтувався чи присягнув на вірність ні в кого на Банковій нема.