Ситуація на фронті: підсумки 2023 року

Бо пам’ятати рік, що минув, лише по результатам контрнаступу на Півдні – це означає як мінімум нехтувати бойовою роботою наших військових, які зуміли й зірвати кілька крупних наступальних операцій рашистів.

Відносна стабільність лінії фронту була досягнута дуже складними зусиллями.

- Запорізький напрямок – який привертав можливо найбільше нашої уваги в році що минав.

Ми всі дуже багато обговорювали перебіг результатів нашого контрнаступу на Півдні цього літа, але справедливості заради треба згадати і про те, що наші захисники тут зірвали мінімум дві крупні спроби ворога наступати.

Перша була весною 2023 року, коли росіяни декларували намір захопити ледь чи не Запоріжжя, але все завершилось хіба що забігами їх піхоти без підтримки бронетехніки на мінні поля наших військ.

Тоді ще наші профільні ресурси цитували трофейну методичку ворога, "як правильно наступати на Запоріжжя". Звісно, що свої настанови в стилі "за все хороше проти всього поганого в наступі" окупанти так і не спромоглись реалізувати.

Другу, зірвану спробу росіян наступати на Запорізькому напрямку, ми могли спостерігати взагалі-то останні кілька тижнів. Виходить, що тут ворог має угрупування аж в 150 тисяч, але наступати ефективно виявився не спроможним, але лише через успішні зусилля наших військ.

- Бахмутський напрямок – по суті, битва за Бахмут триває досі, і це теж можна назвати успіхом наших військ. Навіть якщо саме місто поки що повністю не деокуповане, нашим захисникам вдалося головне – зірвати плани ворога, затримати його рух вперед, і таким чином зробити фантомними будь-які "дедлайни" по окупації Донбасу.

Ще з травня 2023 року на Бахмутському напрямку фіксується такий парадокс – ворог своє угрупування нарощує постійно, рухатись вперед намагається постійно, але в нього не виходить, завдяки зусиллям наших захисників.

- Авдіївський напрямок – особливо в даному випадку варто нагадати, що і весною цього року рашисти робили спробу таких масштабних штурмів Авдіївки, як і зараз. Просто тоді це "губилось" медійно на тлі подій біля Бахмуту.

- Куп’янський та Лиманський напрямки – тут пропоную звернути увагу на такий аспект. Вважалась реалістичною загроза, що рашисти в результаті своїх наступальних зусиль зможуть як мінімум вийти на підступи до Куп’янська та Лиману відповідно. І те, що ця загроза так і залишилась із розряду гіпотетичних, демонструє, наскільки міцну й тактично грамотну оборону тут вели наші війська все літо, осінь та початок зими 2023 року.

- Вугледарський напрямок – варто нагадати, що Вугледар цьогоріч мінімум тричі ставав символом погрому російських бронетанкових колон, не тільки минулої зими, але й під час спроб ворожих штурмів влітку та осінню цього року.

При цьому варто зауважити, що в усіх трьох прикладах рашисти намагались діяти тактично грамотно під час спроб наступів, просто наші захисники Вугледару виявились гнучкішими і тактично грамотнішими в обороні. Використовуючи зокрема безпілотники та інструменти дистанційного мінування місцевості.

І на кінець Херсонський напрямок – варто зауважити, що навіть ще до теракту рашистів з підривом Каховської ГЕС вважалось в принципі неможливим, що наші війська зможуть перейти до активних дій на Лівобережжі.

Бо ворог встановив міцний вогневий контроль вод Дніпра, збудував систему укріплень та зосередив угрупування до 60 тисяч "багнетів".

Таким чином, наші захисники зробили здавалось би неможливе самим фактом створення плацдармів на Лівобережжі, зокрема в районі Кринок.