У Росії готують посилену мобілізацію, але з комплектацією у окупантів проблеми

Вперше за весь 2023 р. та з початку 2024 року контингент російських окупаційних військ у зоні бойових дій в Україні зменшився. Так, якщо на початок березня він становив понад 465 тисяч, на початок квітня – 475 тисяч, станом на початок травня – 460 тисяч.

Російський тоталітарний режим щомісяця з початку цього року міг дозволити собі мобілізувати від 25 до 30 тисяч осіб. Ця кількість, з урахуванням середнього показника втрат РОВ на місяць у 25-28 тисяч, дозволяла як компенсувати втрати в зоні БД, так і трохи накопичити додатковий ресурс – в межах +10-15%. Але щойно виникала необхідність формування нових підрозділів, наприклад якогось армійського корпусу, так ця нестача людського ресурсу відразу ж позначалася чисельності у зоні бойових дій.

У зв'язку з цим мобілізація в Росії стає неминучою і невідворотною, а кількість мобілізованих у 2024 може досягти 500 тисяч. І це цілком реальна цифра, якщо протягом кількох місяців у Росії мобілізуватимуть не по 25-30 тисяч осіб, а по 50-60 тисяч. І ця кількість не перевантажуватиме всю мобілізаційну систему як у 2022 році, коли під час так званої часткової мобілізації залучалося по 100 тисяч на місяць і вся мобсистема буквально тріщала по швах.

Але, говорячи про таку кількість припливу людського ресурсу, виникає питання, що вся ця маса буде представляти, наскільки добре вона буде підготовлена і оснащена, забезпечена і укомплектована.

Якість ресурсу.

Перш за все, варто зазначити, що командування російських окупаційних військ не ставитиме за мету формувати з мобілізованих професійних підрозділів і більша частина з них не пройде тримісячну базову підготовку. Більш ніж впевнений, що середньостатистичні нові хвилі, що мобілізуються, будуть опинятися в зоні БД вже протягом двох тижнів і їх основна роль буде – м'ясна затичка на фронті.

І лише з 15-20% від усіх мобілізованих формуватимуться нові підрозділи на напівпрофесійній основі, з їх подальшим введенням в Україну.

Тобто для командування РОВ у найближчій перспективі стане пріоритетним закидання позицій Сил оборони України в такій кількості людським ресурсом, щоб компенсувати не так втрати, як брак техніки на фронті. І ось тут, що називається, найцікавіше.

Штатна комплектація.

Російський військово-промисловий комплекс не встигає повністю задовольняти потреби російської армії щодо отримання техніки для компенсації втрат і одночасної повної комплектації підрозділів.

Наприклад, станом на початок травня 2024 року дефіцит техніки в російських військах становить:

• танки – 50%;

• ББМ – 70%;

• ствольна артилерія – 40%;

• РСЗВ – 80%.

Тобто поява щомісяця у зоні бойових дій щонайменше ще 30 тисяч осіб вимагатиме штатної комплектації цих підрозділів технікою, яка й так у дефіциті. Таким чином буде рости піхотна компонента, остаточно перетворюючи російську армію на маршові батальйони.

Висновки.

Росія має всі можливості до кінця року мобілізувати до 500 тисяч людей. Звичайно, така кількість неможлива буде цілком і повністю підготувати хоча б згідно з базовими вимогами, а самі підрозділи повною мірою забезпечити всією необхідною технікою.

Фактично російське командування вирішуватиме завдання в зоні БД в Україні переважно пехотною компонентою, намагаючись домінувати саме кількісним показником.

Цей аспект слід враховувати, оскільки масовість піхоти має перевагу. І нівелювання її, а точніше – підвищення показника ефективного знищення живої сили, найближчим часом стане не менш актуальною темою.

Інструментарій підвищення цього показника чудово відомий – касетні боєприпаси всіх типів (і не тільки). Але тут постає питання у своєчасності та масовості постачання даного інструментарію Україні від міжнародних партнерів.

Головне, щоб не було так, що швидкість та масовість постачання людського ресурсу РОВ перевищували швидкість та постачання Україні інструментарію щодо анігіляції цього ресурсу.