Політичні ігри. Чому найбільше місто Київщини ризикує замерзнути взимку
В Україні часів війни політичне життя дивним чином переплітається з подіями на Сході та Півдні. Скажімо, у одному з найбільших міст Кіровоградської області, Світловодську, міського голову мобілізували до лав ЗСУ.
Схожа історія сталася у найбільшому населеному пункті Київської області, Білій Церкві. Хоча тамтешній міський голова Геннадій Дикий навесні 2024 року сам заявив про те, що змінює крісло у міськраді на форму українського військового й відправився до лав ЗСУ.
Звісна річ, без фактичного очільника Біла Церква не залишилася. (Формальним залишається Дикий.) Але ця зміна, ще й на такого неоднозначного персонажа, як секретар міськради Володимир Вовкотруб, не принесла Білій Церкві нічого доброго. У міській раді постійно скандалять – зокрема, щодо діяльності заступників міського голови. Частина депутатів раніше вимагала суворого контролю за посадовцями виконавчого комітету. Самі депутатські фракції постійно ворогують. Та і Вовкотруб, який зайшов у це скликання ради, як "Слуга народу", пізніше зі скандалом був виключений з лав зеленої політичної сили.
Питання бюджетні
А тепер депутати взагалі не зібралися на чергову сесію, яка мала відбутися 9 червня. Сесію, яка, між іншим, мала неабияке значення для міського життя. І мова тут не про так званий "Комплексний план стійкості Білоцерківської громади на 2026 рік", точніше, не тільки і не стільки про нього.
По-перше, на сесії мали вирішувати бюджетні питання, які завжди, в будь-якій ситуації є важливими і непростими. В нинішніх умовах – і поготів. Але, крім вічного бюджетного питання були й актуальні, пов’язані із подіями сьогодення.
Скажімо, депутати мали розглядати міжбюджетні трансферти – наприклад, для забезпечення житлом військовослужбовців. Зараз ця тема так чи інакше є на слуху, та і проблеми у військових та членів їхніх родин теж ні для кого не таємниця.
Питання інфраструктурні
Ще одне питання – підготовка критичної міської інфраструктури до наступного опалювального сезону. Після більш ніж важкої (особливо у столичному регіоні) зими українці до кінця весни устигли відітхнути і забути про вимкнення електроенергії. Але повномасштабна війна продовжується – і немає жодних серйозних підстав вважати, що до жовтня-листопаду 2026 року вона завершиться.
А це означає, що на українські міста – і, знов-таки, не в останню чергу саме навколо Києва – зіткнуться із інфраструктурними проблемами, якщо не сказати катастрофою. Коли ж вирішувати ці проблеми, як не зараз, у період відносного затишшя, тобто влітку, коли і використання електроенергії менше, і ТЕС не перебувають під ударами російських ракет та дронів?
Але, як бачимо,у Білій Церкві політична доцільність знову перемогла, якщо хочте, державницьку позицію. Причому історія із зірваною через відсутність кворуму сесією 9 червня (зареєструвалися лише 19 депутатів, чого не вистачило для відкриття сесії) – це аж ніяк не унікальна подія.
Привид зими над Білою Церквою
І тут можна сказати, що певна доля відповідальності лежить і на формальному міському голові Білої Церкви Геннадію Дикому. Який на своїй посаді був би значно корисніший і важливіший в глобальному плані, ніж як бойова одиниця ЗСУ. І справа навіть не в тому, що Дикий був якимось ідеалом українського міського голови.
Фактичне самоусунення Дикого з посади, нехай і з такими благими намірами, активізувало боротьбу місцевих політично-фінансових еліт за вплив на виконком міської ради, за кадрові рішення – які завжди і всюди є ключовими. Ці еліти, як бачимо, не гребують навіть такими не дуже чесними і красивими заходами, як зрив сесії через відсутність кворуму.
І поки що зупинки цього процесу у Білій Церкві не дуже помітно. Зима ж – вона, як відомо, не за горами. А разом із зимою в Україну, і на Київщину у першу чергу, прийдуть вже згадані проблеми воєнного часу.
Тож як би за усіма цими політичними ігрищами 200-тисячне місто (повноцінний обласний центр, на секундочку; а додайте сюди ще й ВПО із окупованих та прифронтових регіонів – їх, за неофіційними даними, уже близько 10% від загальної кількості мешканців Білоцерківської територіальної громади) не опинилося в ситуації, коли доведеться в екстреному порядку ухвалювати ті рішення, які можна було б втілити у життя зараз, без поспіху і алярмовості.
В цій ситуації і секретарю, т.в.о. міського голови Вовкотрубу, і депутатським фракціям треба поставити на перше місце не власні фінансово-політичні інтереси – а інтереси громади. Аби не виявилося пізно. Звісна річ, говорити про політичну відповідальність і наслідки на виборах зараз не варто, принаймні, в умовах нерозуміння, коли ж відбудуться ці вибори – але відповідальність за місто з депутатського корпусу ніхто не знімав. І містяни навряд чи забудуть усі ці політичні ігрища.
Підписуйся, щоб дізнаватись новини першим












