Довічний фінмоніторинг високопосадовців. Що несе новий "закон про PEP"
Багатостраждальний закон про "PEP", а якщо точніше законопроєкт №9269-д, що передбачає зміни до закону "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" пройшов непростий шлях, але був приречений на прийняття українським парламентом, адже це була важлива умова ЄС щодо майбутнього членства України.
Зрештою, 17 жовтня законопроєкт був ухвалений в цілому, що викликало нову хвилю дискусій щодо питання чи не заведе Україну в пастку аж надто прискіпливий фінансовий контроль за високопосадовцями, тим більше, що відтепер він буде пожиттєвим.
У новому законі так звані PEP, або ж "політично значущі особи" (Politically exposed persons), а це нинішні та колишні президенти, міністри, народні депутати й інші високопоставлені чиновники та співробітники держустанов, а також їхні близькі родичі та співмешканці залишаються в цьому статусі протягом усього життя, навіть після звільнення з посади. І протягом усього життя ці особи підлягатимуть фінансовому моніторингу.
В попередній редакції закону статус "PEP" і, відповідно, і необхідність моніторити його статки, зберігалися за чиновником лише протягом трьох років після звільнення з посади. Але тепер банки, нотаріуси чи аудитори муситимуть перевіряти із особливою ретельністю фінансові операції "РЕРів" та їхніх родичів.
Щоправда, депутати цим же законом запровадили певні запобіжники. По-перше, якщо людина вже рік як звільнилася, а її фінансові операції не містять значних корупційних ризиків, то банки можуть не моніторити цього "PEPа". По-друге, банки та інші суб'єкти фінмоніторингу нестимуть відповідальність, якщо безпідставно відмовлятимуться проводити якісь фінансові операції з PEPом. В такому випадку вони заплатять штраф у 100 тисяч неоподаткованих мінімумів.
Мета змін до законодавства, як пояснили народні депутати від "Слуги народу", доволі проста - не дати хабарнику скористатися хабарем. Як пояснила народна депутатка від "Слуги народу" та член профільного комітету Ольга Василевська-Смаглюк, якщо, приміром, якийсь екс-міністр прийде до нотаріуса, щоб зареєструвати право власності на якийсь будинок, оціночна вартість якого $1,5 млн, а у деклараціях колишнього міністра на рахунках лише $500 тис., то право власності на такий будинок буде оформляти не можна.
"Хоч три роки минуло, хоч тридцять, цей екс-міністр буде мати статус пепа. І через цей статус доведеться або показати по офіційних документах, то звідки той мільйон, якого не могло бути, або нотаріус відмовить йому у проведенні операції і право власності на нього не зареєструє (бо не отримає потрібних для належної перевірки відомостей). І тоді ми отримаємо те, задля чого вся ця система існує – хабарник не зможе скористатися хабарем", – пояснила Василевська-Смаглюк.
Втім, уже зараз очевидно, що наші чиновники шукатимуть, і вочевидь уже знаходять, лазівки, щоб закон обійти. За даними ЗМІ, кожен третій народний депутат зараз перебуває у шлюборозлучному процесі. Мотиви тут цілком прагматичні – вивести своїх дружин та чоловіків із-під дії "закону про РЕР'ів". Хоча під фінмоніторинг потрапляють також і співмешканці РЕР'ів (у нашому випадку колишні дружини та чоловіки), однак банк чи аудитор – не правоохоронець, тому їм буде вкрай складно довести, а скоріше за все і взагалі неможливо, що самі ці двоє людей живуть під одним дахом. Нехай такий фінт і не допоможе уникнути уваги журналістів і суспільного резонансу, так точно зменшить ризик юридичної відповідальності в разі певних махінацій.
Проте, далеко не усі депутати, навіть від партії влади новий закон підтримують. Так, нардеп від "Слуги народу" Віталій Безгін вбачає основні ризики цього законопроекту в іншому. Він говорить, що такий пожиттєвий статус де-факто законсервує сферу державних топ-посадовців назавжди.
"Жодна притомна людина з приватного сектору після цього не піде на державну службу. Відповідно і про будь-яку public administration reform можна забути. Але забути не вийде. Бо саме реформа державного управління є наскрізною складовою, що буде стосуватись програми підтримки України з боку ЄС на 50 млрд євро. Парадокс, але одна з вимог щодо України в цьому році прямо суперечить вимозі, що буде ключовою вже в році наступному", – зазначає парламентар.
Із ним важко не погодитися, оскільки бізнесмен, попрацювавши в політиці й потім знову повернувшись у бізнес, через свій довічний статус РЕР може легко потрапити на гачок недобросовісних правоохоронців. А в такій ситуації без корупційної ренти просто-напросто працювати не вийде.
Екс-виконувачка обов’язків голови Фонду державного майна Ольга Батова, зі свого боку вважає, що фінансовий моніторинг може бути настільки прискіпливий, що значно обмежить РЕР'ам їхні бізнесові та інвестиційні можливості.
"Ті, хто колись працював на державу на відповідних посадах – не зможуть мати нормально працюючий бізнес, не зможуть бути інвесторами в компанії в Україні та закордоном, не будуть офіційно одружуватися, а хто одружений – будуть змушені розлучатися, і вишенька на торті – мабуть, навіть будуть офіційно відмовлятися від дітей та позбавляти себе батьківських прав, щоб дитина могла нормально жити та працювати, та вести бізнес у цій державі", - зазначила Батова.
Значна частина парламентарів також негласно виступала проти цього закону, зокрема й "слуги народу". Щоправда, мотиви тут радше були корисливі. У цій ситуації дозволимо собі навіть процитувати дещо іронічну заяву нардепа Олександра Дубінського: "Коли йшла підготовка до прийняття цього законопроекту, я побачив дуже дивну річ, як цей зал об'єднався. Об'єднався в тому, що ніхто не хоче голосувати за "закон про РЕР'ів", ніхто не хоче, щоб його статки та фінансові рахунки моніторилися комерційними банками, і людям відмовляли в обслуговуванні через те, що вони PEP'и пожиттєво. Я останній раз, навіть не пам'ятаю, коли я бачив таку єдність цієї зали".
Президент Володимир Зеленський навіть двічі публічно вимагав ухвалити законопроект. Спочатку 3 вересня, але керівники парламенту та фракції "слуг" не наважилися винести документ в сесійну залу, адже голосів не вистачало. Однак уже 21 вересня, після другої публічної вимоги Зеленського, Рада зі скрипом таки ухвалила закон у першому читанні, і майже через місяць прийняла в цілому, звісно, під певним тиском Офісу Президента.
Україна зобов’язалася перед МВФ ухвалити цей закон до кінця вересня, щоб надалі отримувати фінансування. Адже ми вже повернулися на довоєнний формат співпраці з нашими міжнародними партнерами – гроші в обмін на реформи. Цей закон – також остання вимога Європейського Союзу, яка тепер дає змогу розпочати перемовини про вступ до ЄС. Тому поспіх Володимира Зеленського тут абсолютно зрозумілий і логічний. Адже ми не маємо права змарнувати історичний шанс на шляху до ЄС, а також тоді, коли наша обороноздатність напряму залежить від грошових вливань партнерів.
Насправді з цим законом виникла комічна й водночас сумна колізія. Ще в грудні 2019 році новообрана Верховна Рада запроваджувала довічний моніторинг РЕР'ів. Тоді нардепи ухвалили великий закон "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення". Документ запроваджував поняття "національні публічні діячі" – ті самі politically exposed persons, тобто РЕР'и. Всі високопосадовці як колишні, так і дійсні, а також їхні родичі, потрапляли під фінансовий моніторинг на все життя.
"Слуги народу" приймали закон у "турборежимі", однак тоді не скаржилися, принаймні публічно, що вони самі собі встановили довічний фінмоніторинг. Той закон також був вимогою МВФ, і після його ухвалення новообраний президент Зеленський оголосив про досягнення домовленості з Фондом про нову трирічну програму розширеного фінансування.
Але минуло три роки, й у вересні 2022-го уряд запропонував внести зміни до вищезгаданого закону, які стосувалися виключно захисту фінансової системи України під час війни. Однак у цей час депутат ОПЗЖ Григорій Мамка тихцем вніс до урядового законопроекту і свою правку, яка замінила довічний фінмоніторинг високопосадовців та їхніх сімей на трирічний. За правку Мамки тоді проголосували 139 з 239 "слуг народу" (тобто 58% фракції). Але президент не накладав вето й не вимагав прибрати правку Мамки, а підписав законопроект. Це, звісно, не сподобалося ані МВФ, ані Євросоюзу. Фактично тоді парламент поставив усю країну в дурне становище перед нашими партнерами, яким довелося буквально тицяти нас носом у власний цинізм.
Чим надалі закінчиться історія із новим "законом про РЕР", говорити зарано. Як бачимо, одностайної підтримки цієї ініціативи немає, навіть при тому, що вона, на перший погляд, декларує благі наміри.
Нардеп Віталій Безгін пропонує наступного року "заходити в нормальні перемовини щодо потреби коригувати дані норми", щоб зменшити ризики та вплив на систему державного управління.
Колишня в.о. голови Фонду державного майна Ольга Батова як альтернативу пропонує запровадити пожиттєве декларування всіх, хто був у владі, та їхніх родичів. З кримінальною відповідальністю у разі подання недостовірних даних. Натомість статус РЕР закріпляти на 5 чи 10 років разом із родичами, але "з чітко прописаним ризикоорієнтовним підходом та критеріями. А не на все життя дітям без критеріїв та ризикоорієнтовного підходу та жорсткіше, аніж в будь-якій іншій країні".
Хай там як, через деякий час в тому чи іншому вигляді українська влада все одно спробує пом'якшити прийняті напередодні норми. Або шлях переговорів з ЄС, або якось тишком-нишком. Водночас правдою є і те, що антикорупційні обмеження для високопосадовців, незалежно від їхнього спротиву будуть з часом лише посилюватися. Надто ми сьогодні залежні від наших західних партнерів, і ця залежність нікуди не подінеться навіть після завершення війни. То ж чиновникам та політикам в будь-якому разі треба звикати жити під фінансовим мікроскопом.
