З миру по нитці. Навіщо Кирилу Тимошенку "мала приватизація"

На згаданому форумі заступник голови ОП Кирило Тимошенко заявив, що очікує збільшення доходів від приватизації у чотири рази – до 12 млрд. гривень вже цього року. Такий потужний ривок може дати або продаж декількох стратегічних підприємств, як, наприклад, АТ "Об'єднана гірничо-хімічна компанія"(ОГХК) в рамках "великої приватизації", або активна торгівля дрібними об'єктами в рамках "малої". Обидва шляхи дають можливості для різноманітних "схем", але об'єднуюча позиція у них одна: хто призначає ціну за об'єкт – той і головний. А саме-людина, яка командує діями глави ФДМУ. І нинішній глава ФДМУ Дмитро Сенніченко виявився явно зайвим у новій концепції Тимошенка. Але процес вже пішов – " Слуги народу" збирають підписи за відставку чинного керівника цього відомства. Так що крісло може звільнитися для людини Тимошенка досить скоро.

Далі слід чітко розділити поняття "велика" і "мала" приватизації. У першому випадку поле для діяльності не так вже й велике, відповідних об'єктів – одиниці. Як приклад – та ж сама ОГХК, торги за яку вже призначили на 31 серпня цього року зі стартовою ціною 3,7 млрд грн, "Центренерго" і обленерго, що залишилися на балансі держави, Одеський припортовий завод і т.д. Всі вони самі по собі, як об'єкти для швидкої приватизації, складні просто технічно – чиновникам ФДМУ потрібен час на метушню з документацією. І, крім того, їх продаж гарантовано отримає гучний політичний супровід, щоб стати "смачним" для швидкого заробітку. Аукціон повинен бути публічним, його переможець – довести законність походження коштів, не бути пов'язаним з державою-агресором і т. д. Занадто багато шуму. Продавати подібні об'єкти – в плані іміджу собі дорожче.

Але при "малій" приватизації все набагато простіше – угода проводиться через "Prozorro", головна вимога для покупця – внести гроші протягом 30 днів, і, звичайно, не мати відношення до російського бізнесу. І є маса можливостей завести вигідного Тимошенко покупця через маніпуляції з умовами конкурсу, вимоги до документації, лояльність рядових чиновників ФДМУ. А в разі перемоги в конкурсі "лівого чайника" – можна його" зрізати", просто не прийнявши вчасно його "платіжку" або іншим доступним способом, яких – маса.

І ключовою позицією тут виявляється стартова ціна об'єкта – при "малій" приватизації він повинен коштувати менше 250 мільйонів гривень. Все, що вище – вже "велика". Тут і починається найцікавіше: вартість активів визначає, як раз ФДМУ. Причому, фактично, зараз немає механізмів для ефективного контролю цього ціноутворення. І об'єкт з потенціалом в сотні мільйонів доларів, з точки зору чиновника ФДМУ, може коштувати мільйон гривень. Або навпаки – руїни сараю в степу можуть виявитися стратегічно важливим об'єктом ціною півмільярда.

На такому балу можливостей "танцювати" цю "малу" приватизацію можна в різних напрямках, мало не цілими галузями. Наприклад, в оборонній галузі приватизації підлягають 17 підприємств. Згідно з довідкою концерну "Укроборонпром", загальна вартість цих активів, станом на 1 липня 2020 року, склала трохи більше 280,6 млн.грн. Їх збитки за перше півріччя 2020 року склали майже 15 млн.грн., а сума загальної заборгованості із заробітної плати - понад 7,6 млн. грн.

Тобто, 17 підприємств, серед яких є здатні хоч зараз ремонтувати авіаційну і сухопутну бойову техніку в умовах війни, можна пустити одним лотом в рамках "великої" приватизації або в роздріб по "малій". Відповідь очевидна – тільки окремо, і можна бути впевненим, що, наприклад, у "Вінницького авіаційного заводу" ВІАЗ" або "Закарпатського вертолітного виробничого об'єднання" скоро з'являться нові власники. Не факт, що заводи продовжать ремонтувати вертольоти або виготовляти крісла для пілотів, але добробут чиновників ФДМУ і Кирила Тимошенко, при реалізації згаданої схеми, напевно покращиться.

Ще приклад: на балансі ФДМУ опинилися три порти, передані Мінінфраструктури у 2020 році: "Білгород-Дністровський", "Усть-Дунайськ", "Скадовськ". Перші два мають вихід не тільки в Чорне море, а й на річку Дунай, а значить – стратегічно важливі. Але вони потрапляють в розряд об'єктів "малої приватизації". Втім, Тимошенко може використовувати і "схему "концесії", вона теж чимало обіцяє. Ми про неї детально писали.

А за прикладами, яким метаморфозам може піддаватися вартість заводів-пароплавів, які виставляються на приватизацію, далеко ходити не треба. Так, у 2019 році активи державного АТ "Аграрний фонд" оцінювалися в 6 млрд. гривень, які, напевно, складалися з його мільярдних збитків. Насправді, все, що там було – гроші на оборотних рахунках і офіс вартістю 200 тис.грн. Або "дрібне" ДП "Генічеський виноробний завод". За паперами вартість його активів становила всього 1,7 млн.грн. При тому, що навіть якщо сприймати його просто як порожні, напіврозвалені цехи, то це територія з підведеними комунікаціями – газом, водою, електрикою і чималою земельною ділянкою в курортній зоні. Нормальна дача під Києвом коштує дорожче!

Система не нова і мало чим відрізняється від технології "боротьби" за тендери на гаряче улюбленому Тимошенком "Великому будівництві". Чого тут більше, так це потенціалу. В Україні тільки в 2021 році планують виставити на продаж близько 900 об'єктів держвласності - ще один "скажений принтер", тільки не законів у Раді, а зелених умовних одиниць для господаря"схеми". І, як випливає з наведеного вище прикладу, вартість цих об'єктів може фантастично змінюватися в залежності від побажань того, хто впливає на ФДМУ. Отже, і розміри подяки в кишені чиновника, який забезпечує перемогу в конкурсі зацікавленій особі.

І питання не в тому, як скоро зможе представник "місцевої еліти" приватизувати давно йому цікавий лижний комплекс На Львівщині чи оздоровчий – у Ворзелі, які зараз перебувають на балансі фіскальної служби. А в розмірі "подяки", яку він здатний занести чиновнику. Крім цього дуже важлива "подяка" Тимошенко не тільки у фінансовому сенсі, а й політичному – гарантії лояльності. Адже бізнесмен повинен розуміти, що ця власність, як прийшла до нього за "схемою", так само може і піти. А Тимошенко хоче бути впевненим, що прийшов у владу надовго. І довгострокове партнерство тут – теж частина "схеми".

Читайте також:

"Велика концесія": як Кирило Тимошенко планує "доїти" порти

Повітряне "велике будівництво". Як Кирило Тимошенко готується "пиляти" аеропорти

20 млрд грн. на асфальті. Як у Кирила Тимошенко "освоїли" два річних бюджети Дніпропетровщини

Як Кирило Тимошенко "росте" за рахунок рейтингу Зеленського

Ритуальний піар. Чому не варто було очікувати чогось особливого від сьогоднішніх слів Зеленського

5 млрд грн. за півроку. Як Кирило Тимошенко перетворив Харківщину на свою " годівницю"