В очікуванні "губернаторопада". Хто з голів ОДА може втратити крісло

Заступник голови ОП Кирило Тимошенко днями анонсував звільнення низки керівників областей. Чиновник не назвав конкретні прізвища, проте дав зрозуміти, що кадрова політика справді змінюється. І тепер, мовляв, добиратимуть голів регіонів не з числа представників бізнесу, а з тих, хто вже має досвід державної служби та участі у політичних процесах. Плюс, як додав Тимошенко, більш уважно Банкова прислухатиметься наразі у кадрових питаннях до місцевих еліт, в першу чергу, до мерів та місцевих нардепів.

Схожі думки пролунали і на першому засіданні Палати регіонів Конгресу місцевих та регіональних влад при президенті, який вчора, 8 червня, відбувся в Дніпрі за особистої участі Володимира Зеленського.

Фото: president.gov.ua

До речі, головою цієї Палати регіонів було обрано очільника Одеської облдержадміністрації Сергія Гриневецького, а його заступниками – голову Миколаївської облради Ганну Замазєєву та керівника Чернівецької ОДА Сергія Осачука. Тобто, як мінімум, двоє президентських намісників в областях – Гриневецький та Осачук – наразі застраховані від звільнення зі своїх посад.

А ось щодо того, які регіони невдовзі зазнають заміни своїх очільників, є кілька версій. В списку на першому місці називають Київщину, де нещодавно змінилися політичні розклади в обласній раді. А також Чернігівщину, Сумщину, Харківщину, Луганщину, Рівненщину та Волинь. В цих областях мають місце як відкриті, так і приховані конфлікти призначенців Зеленського з локальними лідерами. Відтак для залагодження протистоянь Банковій потрібно знаходити якісь нові політичні конструкції.

Москаленко проти Володіна

Голова Київської облдержадміністрації Василь Володін керує регіоном вже більше року, а до цього обіймав посаду заступника голови ОДА. Питання по ньому виникло після того, як в Київській облраді відбулася своєрідна революція, коли посади обласного спікера був позбавлений Олександр Скляров, який був першим заступником Володіна в ОДА, а до того вони разом працювали в команді у колишнього очільника Київщини, а нині міністра розвитку громад і територій Олексія Чернишова. Отже, Скляров та Володін – не чужі один одному люди, давно працюють разом і мають спільні інтереси.

Після осінніх виборів-2020 Скляров обрав для себе посаду голови облради, яка йому дісталася в рамках створеної коаліції "Слуги народу", "Батьківщини" та ОПЗЖ. Як писав RegioNews, натхненником тієї коаліції був нардеп Олександр Дубінський, якому вдалося в рамках коаліціади відсунути від керівництва областю Ярослава Москаленка –нардепа минулих скликань, який вважає столичну область своєю вотчиною. Втім, після того, як Дубінський потрапив під американські санкції та був виключений з парламентської фракції "Слуга народу", баланс сил дещо змінився. І Москаленку вдалося відіграти ситуацію з коаліцією. Замість "Батьківщини" та ОПЗЖ в партнери до "слуг" тепер потрапили "ЄС" та "За майбутнє", які перебувають під впливом Москаленка.

Тож Склярова позбавили посади, його місце зайняла компромісна Наталія Гунько, і з того моменту почався відлік днів, що залишилися Володіну на посаді голови ОДА. Адже він є явно незручним партнером ані для нового лідера обласної організації "СН", нардепа Андрія Мотовиловця, керованого тим же самим заступником голови ОП Кирилом Тимошенком, ані для також згаданого вище Ярослава Москаленка. А саме ці люди нині задають тон регіональної політики щодо столичного регіону.

А ось про наступного очільника області поки що говорити зарано. Принаймні, в публічному просторі жодне ім’я не обговорюється. Однак найбільш очікуваним є призначення на цю посаду людини з орбіти того самого Москаленка, яку буде погоджено з Тимошенком.

Бухарєв проти Хоми

Схожа "революція" відбулася і в Сумській облраді. Там також на ключові позиції вийшли "порошенківці". Внаслідок усунення від керма ще одного підсанкційного нардепа Андрія Деркача, їм вдалося отримати посаду заступника голови ради для Валерія Ісмаілова та голови бюджетної комісії – для нардепа минулого скликання від "Народного фронту" і керівника виборчої кампанії Порошенка в області Олега Медуниці.

Цей "гешефт" посилив в області позиції ще одного парламентарія в недавньому минулому та колишнього заступника голови СБУ Владислава Бухарєва, чия зірка закотилася незабаром після його призначення в команду Івана Баканова. Це була досить скандальна історія зі взаємними звинуваченнями керівника СБУ та його заступника. Яка, втім, не скасувала факту перебування більшості сумських "зелених" нардепів в орбіті впливу Бухарєва. Тож колишній спецслужбіст не змирився з втратою впливу на столичному рівні і намагається відіграти ситуацію на рівні регіональному.

Проте певні складнощі у Бухарєва виникли з Василем Хомою, який не надто поспішає "лягти" під відставного генерал-полковника. І певним публічним сплеском невдоволення був скандал із опублікованою перепискою нардепки Тетяни Рябухи з іншим народним обранцем від "СН" Михайлом Ананченком, де голову ОДА Хому згадують у досить неприємному нецензурному контексті. Коментуючи цю ситуацію, очільник області не виключив, що питання його відставки може стояти на рівні голови держави. "Ну, дивіться, рішення приймає президент. Я прийму будь-яке його рішення", - сказав Хома сумським журналістам.

З іншого боку, обізнані з сумською ситуацією спостерігачі не надто схильні переоцінювати вплив Бухарєва після втрати ним довірливого ставлення з боку Зеленського. Проте напруження між керівником ОДА та нардепами-"слугами" від Сумщини, хай би яким несуттєвим був їхній вплив на рішення Банкової, все ж може стати аргументом не на користь очільника регіону.

Атрошенко проти Коваленко

Конфлікт між нардепом і лідером "слуг" Чернігівщини Павлом Халімоном, який має підтримку в особі мера Чернігова Владислава Атрошенка, з головою Чернігівської ОДА Анною Коваленко тягнеться стільки, скільки вона перебуває на посаді – з кінця минулого року. Бо Коваленко не була бажаною головою обладміністрації ані для Атрошенка, ані для Халімона. Чернігівський градоначальник, який після місцевих виборів-2020 розширив свій вплив на всю область, знайшов спільну мову з Халімоном та керованою ним фракцією в облраді.

І хоч обрана в результаті коаліціади керівниця обласної ради Олена Дмитренко формально належить до фракції "СН", вона досить чутливо ставиться до побажань міського голови. Проте, намагаючись поставити свого голову облради, Коваленко втрутилася у чужі інтереси. І це спричинило певну політичну кризу регіонального масштабу.

Ця заморожена криза, по суті, триває до теперішнього часу: Коваленко не вдалося досягнути поставленої мети, однак і місцевим діячам не вийшло збити її з керівної позиції та домогтись призначення більш зручного голови області. Ймовірним фактором витривалості Анни Коваленко на посаді є її чоловік - головнокомандувач Збройних Сил України Руслан Хомчак. Останній є одним з ключових членів команди Зеленського, тож його дружину досі не чіпали.

Втім, зависла ситуація потребує бодай якогось вирішення. І таким рішенням на сьогоднішній день цілком може бути відставка Коваленко. Але, швидше за все, – з подальшим працевлаштуванням на якусь престижну посаду поближче до столиці, щоб така дія кадрової мітли президента виглядала не як пониження, а як підвищення.

"Слуги" проти Тимчук

Складна ситуація зі взаєморозумінням виникла і у очільниці Харківської області Айни Тимчук: депутати обласної ради від "Слуги народу" скаржаться, що вона зовсім не дослухається до їхніх побажань, веде незрозумілу кадрову політику і, зрештою, нещодавно зухвало звільнила з посади свою першу заступницю і на той момент лідерку "зеленої" обласної фракції Тетяну Єгорову-Луценко. Харківські "слуги" сприйняли останній факт як оголошення війни. До бойових дій підключилися і нардепи, які почали піднімати питання відповідності Тимчук займаній посаді вже на київському рівні.

Так, розкачувати ситуацію взялися депутати Ірина Верещук, Юрій Здебський, Олександр Литвинов та Олександр Качура. Кожен з них висловився щодо розкольницьких дій Тимчук та запропонував розглянути питання на політичній раді правлячої партії. Загалом, це ще не явно критичні фактори для голови Харківської ОДА, яку з першого дня її призначення вважали "транзитним губернатором", котрий перебуватиме в області недовго. Проте коаліція з кількох нардепів, що об’єдналися проти очільниці Харківщини, свідчить про існування сили всередині президентської команди, яка веде потужний наступ на неї.

"Топлять" проти Тимчук й інші харківські центри впливу. Зокрема, група Ігоря Райніна - колишнього голови президентської адміністрації Петра Порошенка, який зараз очолює харківський обласний осередок ОПЗЖ. Утім, можна припустити, що до виборів харківського міського голови, які відбудуться восени цього року Айна Тимчук досидить. А далі майбутнє цієї прямої креатури заступника голови ОП Тимошенка залежатиме від результатів перегонів – якщо харків’яни оберуть потрібного Банковій Ігоря Терехова, то це буде подано президенту як свідчення ефективності саме Тимчук.

Господарство проти Гайдая

Шлейф, який тягнеться за очільником Луганської військово-цивільної адміністрації Сергієм Гайдаєм, а також його виключна неефективність на своїй посаді, змусили Банкову, за нашою інформацією, нарешті, переглянути це кадрове рішення.

За півтора року на посаді Гайдаю не вдалося продемонструвати конструктивну роботу ані у налагодженні комунікації з місцевими елітами, ані у господарській роботі. Навіть у осяяному грошовим дощем "Великому будівництві" Луганщина пасе задніх. Так що крісло під очільником прифронтової області хитається вже давно, і рятувала його від відставки, як подейкують, виключно прихильність до нього голови Офісу президента Андрія Єрмака. Однак будь-якій прихильності завжди є межа.

Облрада проти Коваля

Віталій Коваль очолює Рівненщину вже майже два роки – у вересні має відзначатись друга річниця. Він – один з небагатьох президентських намісників, хто був у першому призові і досі залишається на посаді. Проте є певні ознаки того, що нинішнє літо голова ОДА в цій якості може й не пережити.

У Коваля сильно затягнулася ситуація з налагодженням діалогу з Рівненською облрадою, де головну роль нині відіграє "Європейська солідарність". Взагалі, минулорічні вибори стали для голови ОДА невдалим моментом. Адже Коваль програв посаду мера Рівного, а потім і обласну коаліціаду головним опонентам "Слуги народу": рівненським градоначальником став кандидат від "ЄС" Олександр Третяк, а головою Рівненської облради - також "порошенківець" Сергій Кондрачук, який одразу пішов у відкриту конфронтацію з очільником Рівненщини, розраховуючи висловити йому недовіру.

І хоч через хиткість коаліції цю недовіру досі не висловили, проте Ковалю ніяк не вдається переломити ситуацію на свою користь і добитись лояльності ради. Натомість протистояння між гілками влади гальмує вирішення найактуальніших питань – зокрема, щодо атикоронавірусних заходів. І в Києві, схоже, вже втомилися чекати ефективності від свого рівненського керівника.

Палиця проти Погуляйка

У рейтингу RegioNews голів ОДА, призначених Володимиром Зеленським від початку його президентської каденції, голова Волинської облдержадміністрації Юрій Погуляйко отримав 4 бали з 25-ти можливих і зайняв 43 місце серед 47 учасників. І перший рік своєї каденції призначений у грудні 2019 року Погуляйко пропрацював виключно на заряді президентського рейтингу. Тому місцеві еліти хоч і намагалися, проте не змогли добитись його швидкої відставки.

Серйозні ж проблеми у Погуляйка почалися після місцевих виборів-2020, коли у Волинській облраді друзів у керівника області також практично не виявилося. І навіть місцеві та парламентські "слуги" були критично налаштовані щодо очільника голови Волині. Тож нове скликання облради під час буквально одного з перших своїх засідань у грудні висловило недовіру голові ОДА, визнавши його роботу незадовільною. Серед конкретних претензій – постійне невиконання бюджету області, низка корупційних скандалів, у тому числі й пов’язаних з президентською програмою "Велике будівництво", за яке відповідальний особисто перед Зеленським вже кілька разів згаданий вище заступник голови ОП Кирило Тимошенко.

Як відомо, Волинь вважається вотчиною нардепа Ігоря Палиці, чия депутатська група "За майбутнє" нині досить ефективно підтримує президентські законодавчі ініціативи у Верховній Раді. А на Волині цей близький до олігарха Ігоря Коломойського нардеп контролює досить стійку більшість як у Волинській облраді, так і в Луцькій міськраді, де вже півроку як мером міста працює ще один "замайбутнівець" Ігор Поліщук. І все йде до того, що слабкий апаратно Погуляйко незабаром таки стане жертвою кадрового розміну між Банковою та дуетом Палиця - Коломойський.

Читайте також: Садовий проти Кличка. Навіщо Зеленському двопалатний Конгрес