Власник Trans-Oil Важа Джаши: "Український аграрій має вижити"

Про те, як бізнес може працювати навіть в умовах блокади, у коментарі RegioNews розповів Важа Джаши – засновник і власник групи Trans-Oil, зернові термінали якої в дунайському порту Рені не зупинялися всі воєнні роки.

Досвід групи особливо промовистий сьогодні. Термінали в Рені працювали під атаками дронів, у розпал блокади 2022-го, коли головні чорноморські гавані були зачинені. Джаши переконаний: інакше бути не могло, адже зупинка терміналів означала б удар по тисячах господарств, для яких експорт – питання виживання.

Історія Trans-Oil в Україні почалася задовго до повномасштабної війни. Джаши контролює групу з 2004 року, а два термінали в Рені вона придбала ще у 2014-му – у перший рік російської агресії, коли вкладати в українську інфраструктуру наважувався далеко не кожен.

"Ми зайшли в Рені у 2014 році – за вісім років до повномасштабного вторгнення. Це не історія про те, як скористатися війною. Це історія про те, як не піти з країни, коли війна зробила роботу небезпечнішою. Україна для нас – не благодійний напрям і не елемент публічного іміджу, а одна з основних економічних опор групи", – каже Важа Джаши.

Після 24 лютого 2022 року, коли Росія заблокувала чорноморські гавані, Україна щодня втрачала близько 170 млн доларів – такі підрахунки наводило галузеве видання Ukrainian Shipping Magazine. Працювати змогли лише три морські порти – Ізмаїл, Рені та Усть-Дунайськ.

"У перші місяці повномасштабного вторгнення єдиним морським шляхом, який з'єднував Україну зі світом, був Сулінський канал", – писав у колонці для NV Олександр Кубраков, який у 2022–2024 роках обіймав посаду віцепрем'єр-міністра з відновлення України, називаючи дунайські порти порятунком українського експорту.

Масштаб цього порятунку зафіксувала Європейська Бізнес Асоціація: за її даними, у сезоні 2022/23 через Дунай пройшло понад 10 млн тонн зерна – близько 21% усього зернового експорту країни. А як повідомлялося на Урядовому порталі, лише за 11 місяців 2023 року перевалка через дунайські порти сягнула майже 30 млн тонн, а їхня ритмічна робота стала стратегічним напрямком для держави.

Термінали Trans-Oil були частиною цієї системи. За річної проєктної потужності близько 800 тис. тонн перевалки і 73 тис. тонн одночасного зберігання вони працювали на максимумі: через Рені пройшло близько 800 тис. тонн у фінансовому році 2022/23 і 810 тис. тонн у 2023/24 – з прямим завантаженням зерна на морські судна. Попри постійну загрозу з неба над дунайським регіоном, команда групи щосезону приймала й відвантажувала зерно – у 2022/23, 2023/24, 2024/25 фінансових роках та в першій половині наступного робота не переривалася.

"Український аграрій має вижити. Для нього працюючий маршрут – це не "доступ до логістики". Це можливість продати врожай, отримати обігові кошти, розрахуватися з людьми і засіяти наступний сезон", – наголошує Джаши.

Сьогодні ці слова звучать буквально. Через нову блокаду пшениця в Україні коштує 140-150 доларів за тонну, тоді як у Румунії чи Франції – 250-260, агровиробники зазнають колосальних збитків, а частина взагалі призупинила продаж зерна. Аналітики попереджають: у разі тривалої зупинки морських портів на внутрішньому ринку утвориться надлишок у 27-32 млн тонн зерна, що загрожує аграріям банкрутствами. Під найбільшим ударом – малі фермери, адже параліч експорту стався в розпал жнив, коли господарства найбільше потребують валютної виручки та вільних складів під новий урожай.

Без експорту, пояснює Джаши, навіть добрий урожай перетворюється на проблему: переповнені склади, падіння внутрішніх цін і брак ліквідності б'ють насамперед по виробнику. Тому кожен додатковий працюючий канал зменшує цей тиск – а значення групи для України вимірюється не лише переваленими тоннами, а й господарствами, які змогли продовжити роботу, зайнятістю в сільських регіонах і збереженою мотивацією сіяти наступний урожай.

Витримати навантаження воєнних років допомогла регіональна система, яку група вибудовувала два десятиліття: термінали та склади в Молдові, дунайська логістика, залізниця і власний флот. Коли традиційні чорноморські маршрути виявилися заблокованими, ця мережа дала змогу перенаправити українські потоки – і група координувала їх щодня разом з виробниками, трейдерами та місцевою владою.

За словами Джаши, коли Росія спробувала зупинити український експорт, для Trans-Oil це не була чужа біда – під загрозою опинилися аграрії, з якими група працює понад десятиліття, та інфраструктура, в яку вона роками інвестувала.

"Наші інтереси з українськими аграріями структурно збігаються. Аграрії отримують через групу закупівельний попит, інфраструктуру та вихід на світові ринки", – пояснює бізнесмен.

Така єдність інтересів, наголошує він, сильніша за разову допомогу: вона змушує групу щодня підтримувати закупівлі, логістику та реалізацію української продукції. А кожен експортований вантаж повертав гроші в українську економіку: валютну виручку, розрахунки з аграріями, податки, транспортні та залізничні послуги, портову зайнятість і доходи десятків компаній навколо основного постачання.

"Наша підтримка України – не разова кампанія, а основа власної справи. Термінали продовжували працювати, допомагаючи врожаю виходити з України, а грошам – повертатися українським виробникам", – підсумовує Важа Джаши.

Читайте також: Прифронтові жнива: знищений врожай, скалічені життя і збитки для бізнесу