Вибори під час війни: реальність чи імітація?

Чи потрібні Україні вибори? Так, дуже потрібні. Не стільки для того, щоб змінити владу (це взагалі не обовʼязково станеться), а щоб перезавантажити систему політичних відносин. Цикл, який запустився в березні 2019, загалом вже себе вичерпав. У нас так зазвичай і працює: 3-4 роки система працює, а потім починається розбалансування. Велика війна це все змістила, але і парламент, і виконавча гілка потребують оновлення.

Чи можливі вибори під час активної війни? Ні, не можливі. Проведення виборів вимагає умов, за яких кандидати та виборці можуть вільно брати участь у кампанії та голосуванні. Без сталого припинення вогню на більшій частині країни неможливо налагодити роботу комісій, забезпечити функціонування дільниць та гарантувати належні умови для підрахунку голосів. Усе це – невіддільна частина демократичного процесу. Тобто легітимність результату буде апріорі під питанням.

Довіра громадян і адекватних партнерів неможлива, якщо вибори відбуваються в умовах війни такої інтенсивності:

1. Якщо значна частина виборців не може проголосувати або піддається тиску, вибори втрачають репрезентативність.
2. Якщо люди бояться йти на дільниці, бо ракета може прилетіті (саме тому порівнювати війну 2014-2015 і з 2022 – ідіотизм) і явка буде 20-25%, ну про яку реальну легітимність мова?
3. Доступ спостерігачів до всіх виборчих дільниць теж неможливо забезпечити без стійкого перемир’я.

Можливість військовослужбовців обирати і бути обраним – важлива складова легітимності. Без стійкого перемирʼя військові, які захищають країну і які точно мають отримати право не тільки обирати, але й обиратися своє право не реалізують.

Військові – категорія населення з найбільшим рівнем суспільної легітимності. Незважаючи на думку окремих верств йолопів. Більшість військових – це мобілізовані. З них більшість не обере карʼєру військового. Та й професійні військові можуть забажати спробувати змінювати країну у політиці.

І тільки після досягнення сталого припинення війни можна говорити про повноцінну можливість військовослужбовців не лише голосувати, а й вести передвиборчу кампанію (у разі бажання балотуватися). Кандидати з числа військових повинні мати ті самі умови для агітації. Це потребує сталого припинення вогню.

Заява Келлога та схожі меседжі від інших партнерів (заяви Путіна ми ігноруємо, бо кому не пох?), а також кач від внутрішніх ворогів мають отримувати прямо і зрозумілу відповідь: спочатку завершення війни, фіксація сталого припинення вогню – потім вибори. Може за 3 місяці після фіксації припинення вогню, може за 6 – це вже питання якості гарантій. За усіх інших умов це будуть не вибори, а імітація.

І так, інші країни, що проводять вибори під час війн – вигадка з голови Келлога. Якщо війна була на їх території – не проводилися. Південна Корея 1952 не була демократією і Лі Син Ман намалював собі результат. США проводили вибори 1944, коли Рузвельт обрався на четвертий термін, ніякої війни на території США не було. А ось демократична Британія до 1945 року жила з парламентом 1936. Якось без виборів обійшлися.

Узагальнюючи. Вибори можуть і мають відбутися за дотримання трьох вимог:

1. Безпека передусім, бо саме вона гарантує вільне голосування, прозорість і законність. А це разом складає легітимність.
2. Легітимність – в пріоритеті. Умови проведення голосування впливають на визнання результатів як всередині країни, так і за її межами. Українці мають довіряти власному волевиявленню і знати, що більшість українців мали можливість проголосувати.
3. Військові і інші люди, які залучені до допомоги війську мають отримати можливість обирати і обиратися. Це можливо лише за умови відсутності активних бойових дій.

Тому спочатку мир і гарантії безпеки - потім вибори. Все інше – фантазії або божевілля.

Дякую за увагу.