Значна частина українців на повоєнних виборах зробить вибір не на користь "партій військових"

Мої суб’єктивні судження про потенційний партійний проєкт Терехова-Кіма викликали певні рефлексії, в першу чергу в професійних колах. Деякі колеги пишуть, що у цього проєкту навіть вже є власна назва. Дехто висловлює скепсис щодо його перспективи. Але в професійних колах ставлення до нього достатньо серйозне. Особливо коли вже зараз соціологи фіксують непогані рейтинги цієї потенційної партії.

Більш змістовна дискусія в професійних колах йде навколо політико ідеологічного позиціонування нових партійних проєктів. І це стосується не лише умовної партії Терехова-Кіма.

Зазвичай у нас виборці голосують не стільки за ідеологічну позицію чи партійну програму, скільки за постать лідера, який уособлює певні очікування та прагнення конкретних груп виборців. Саме тому і соціологи запитують респондентів про "партію Залужного", "партію Зеленського" чи "партію Буданова", і так далі. Бренд лідера буде визначальним чинником і на повоєнних виборах. І коли, наприклад, соціологи запитують про абстрактну "партію з середовища військових" це має значення лише в тому сенсі, як виборці ставляться до активної участі військових у повоєнній політиці. А от голосувати будуть за партію на чолі з відомим і достатньо популярним військовим лідером (В.Залужний, К.Буданов, А.Білецький, тощо). Прізвища Володимира Зеленського і Петра Порошенка вже давно є потужними політичними брендами і якщо вони підуть на повоєнні вибори, то будуть сприйматися як потенційні фаворити, хоча і в зовсім іншому контексті, ніж в 2019 році. Про партію Терехова-Кіма як про потенційних фаворитів також говорять тому, що йдеться про політичний проєкт на чолі з відомими людьми, які мають високий рівень суспільної підтримки і позитивну політичну і професійну репутацію.

Оскільки згадав про умовну "партію військових", то цей чинник теж буде значущим на повоєнних виборах. Прихильники цієї позиції будуть сприймати військових як захисників і гарантів безпеки країни і в повоєнний період її розвитку. Безпековий мотив політичного вибору буде для них визначальним. Але таких партій буде декілька і вони будуть конкурувати між собою. До того ж, в цих партіях (особливо у Залужного) буде і чимало цивільних – волонтерів, відомих громадських і політичних діячів.

Однак не відкрию великого секрету, коли зазначу, що значна частина українців на повоєнних виборах зробить вибір не на користь "партій військових". Мотиви для такого вибору будуть різними. Хтось побоюється авторитарних тенденцій, які асоціюються з військовими. Інша значуща позиція полягає в тому, що військові мають залишатись непартійними гарантами національної безпеки, і краще їм не втручатись у внутрішньополітичну боротьбу. Нарешті, багато людей вважають, що в повоєнному розвитку України провідну роль мають відігравати діячі, які зможуть забезпечити ефективне повоєнне відновлення країни. До речі, саме серед цієї групи чимало прихильників потенційної партії Терехова-Кіма. До того ж, їх сприймають як сильних управлінців, а не як професійних політиків, ставлення до яких у багатьох українців залишається доволі критичним.

Також, на відміну від військово-патріотичних проєктів, партія Терехова-Кіма, вочевидь, буде більш орієнтованою на мир та мирний повоєнний розвиток. Зокрема, у своїх публічних виступах обидва потенційних очільника партії вже неодноразово висловлювались на підтримку мирних переговорів та політико-дипломатичного врегулювання. Водночас, ця партія точно не буде прихильником мілітаризації країни, як формули повоєнного розвитку країни. Як можна зрозуміти з їх публічних дописів їм ближче концепція мирного відновлення під парасолькою міжнародних гарантій.

Ідеологічний чинник теж буде важливим, але скоріше для ідеологізованих виборців (наприклад для прихильників ідей українського націоналізму). Для більшості виборців цей фактор не буде прямим і визначальним. Для абсолютної більшості прихильників Зеленського і Залужного абсолютно не має значення яке ідеологічне забарвлення мають ці лідери, є вони лівоцентристами, чи правоцентристами. Партія П.Порошенка по суті є правоцентристською, але для її прихильників це не є головним мотивом голосування за цю партію. Партія "Батьківщина" Юлії Тимошенко по суті є лівоцентристською, але сама Юлія Володимирівна ніколи не робила на цьому акцент. Деякі колеги вважають, що партія Терехова-Кіма буде саме лівоцентристською. З політологічної точки зори мабуть так. А з політтехнологічної точки зору робити на цьому публічний акцент не має особливого значення. Важливим буде інше – робити акцент на пріоритетності соціальних питань в повоєнний період. І на це буде величезний попит після завершення війни. Тобто треба не ідеологічну емблему демонструвати, а презентувати себе як політичну силу, яка буде здатною ефективно забезпечувати соціальні інтереси своїх виборців. Мені здається, що потенційні прихильники партії Терехова-Кіма сприймають її саме таким чином. Для прифронтових регіонів також дуже значущим е те, що ця політична сила сприймається як патріотична, але органічно своя, а не привнесена ззовні. І це вкрай важливо для подолання тієї ідеологічної ситуації, яка була в цих регіонах в довоєнний період.

Це тенденції політичного позиціонування, які є помітними вже зараз. Але повоєнний порядок денний також буде визначатись умовами завершення війни і станом країни в цей період.