Жінки-посли України в інших країнах

У зв'язку з цим зверну увагу на одну цікаву тенденцію, яка проявилася в українській політиці за останні 10 років – це суттєве збільшення кількості жінок на посадах послів України в інших державах.

У першій половині 1990-х років жінок-послів України фактично не було. Перші такі призначення почали з’являтися лише наприкінці 1990-х років, і їх було дуже мало. Їхня частка тоді була дуже невеликою – близько 1,9 % дипломатичних місій. Така ситуація була обумовлена в першу чергу радянською спадщиною дипломатії, де керівні посади майже повністю займали чоловіки.

Ще одна причина такої ситуації на той період – невелика кількість жінок у вищому корпусі МЗС, які мали дипломатичний ранг і досвід для посольських посад.

Але в 2000-ні роки ця ситуація поступово змінювалась. Роль жінок в українському суспільстві і в політичному процесі швидко зростала. Вплинуло це і на вітчизняну дипломатію. Частка жінок на посадах послів України в інших державах неухильно зростала: 2000-ні роки – 3-4%, 2010-ті роки – приблизно 12 %, 2020-ті роки – близько 19 % (дані на 2024 рік).

За цим показником Україна ще суттєво відстає від багатьох європейських країн (28%), і, особливо, від США (41%) і Канади (51%). В цілому в світі цей показник складав в 2024 році 22%.

В лютому цього року на українських заходах Мюнхенської безпекової конференції я бачив яскравих представниць нової хвилі українського дипломатичного корпусу – посла України в США Ольгу Стефанішину і посла України в Швеції Світлану Заліщук. Була там і Альона Гетьманчук, керівник місії України при НАТО.

Відгуки закордонних колег про їх роботу дуже позитивні. Всі три пані, між іншим, не є кадровими дипломатами, але вони привнесли в дипломатичну роботу пасіонарність, яка притаманна українському громадянському суспільству і наступальний стиль сучасної зовнішньої політики України. А є ще і жіночий шарм і щирість, впевненість і відповідальність, які притаманні нашим жінкам. В США Україну вже вдруге представляє жінка. До Ольги Стефанішиної там активно і ефективно працювала Оксана Маркарова.

Є на жаль і не дуже позитивні приклади. Були і скандальні ситуації, які жваво обговорювались в соціальних мережах, зокрема і нещодавно. Кадрових помилок, і сумнівних рішень було чимало, зокрема і в гендерному вимірі дипломатичних призначень. Але все ж таки, на мій погляд, домінують позитивні тенденції, які відображають якісні зміни в українській політиці і дипломатії, які все більше набувають європейських рис.