Кабмін під ударами "політичних землетрусів"

На початку року виникла серія скандалів - спочатку навколо зарплат і премій міністрів та їх заступників, потім навколо прослуховування Прем'єр-міністра О. Гончарука. В кінцевому підсумку все закінчилося відставкою Прем'єр-міністра. У березні був сформований новий склад Кабінету міністрів на чолі з Денисом Шмигалем.

Проте кадрові пертурбації в складі Кабміну тривали весь рік. Двох міністрів (охорони здоров'я і фінансів) поміняли вже наприкінці березня через три тижні після формування нового Кабміну. Остання хвиля кадрових перестановок відбулася вже в грудні. При цьому проявилася парадоксальна тенденція – інформаційно-політичні конфлікти виникають навколо одних міністрів, а змінюють інших. Пояснюється це просто. Напруга навколо окремих міністрів виникає внаслідок загострення політичної і бізнесової боротьби різних груп інтересів в уряді і окремих відомствах. А рішення про заміну окремих міністрів і/або призначення нових міністрів приймається з ініціативи Офісу президента (іноді – Прем'єр-міністра). Також треба враховувати, що Президент Зеленський продовжує пошук більш ефективних управлінських кадрів.

Хоча кадрове "перетрушування" Кабміну тривало протягом усього року, стало очевидним, що проводити призначення ряду нових міністрів через Верховну Раду дуже не просто, а іноді такі призначення і не проходять. З цієї причини кілька членів Кабміну працювали деякий час у статусі "виконуючих обов'язки". Однак наприкінці року набрали чинності нові законодавчі норми, які різко обмежили повноваження "виконуючих обов'язки міністра", і час перебування їх у цьому статусі. Проте, з березня і по цей день залишається вакантною посаду міністра енергетики. Схоже, що ця позиція стає такою ж токсичною і вибухонебезпечною, як і посада міністра охорони здоров'я. І це не дивно. Всередині та навколо енергетичного відомства сконцентрувалися гострі суперечності інтересів кількох олігархів і низки великих бізнес-груп.

Ще одна специфічна тенденція в діяльності уряду – організаційне переформатування цілого ряду відомств. При створенні попереднього уряду відбулося об'єднання ряду міністерств, а при нинішньому почався протилежний процес. 27 травня Кабінет міністрів перейменував Міністерство енергетики та захисту навколишнього середовища в Міністерство енергетики і постановив створити окреме Міністерство захисту навколишнього середовища і природних ресурсів. 22 липня Кабінет міністрів створив Міністерство з питань стратегічних галузей промисловості України. У грудні 2020 р. прийнято рішення про відновлення міністерства аграрної політики та продовольства, і парламент затвердив його керівника. В цьому випадку підтверджується одна з давніх закономірностей організації роботи Кабінету Міністрів України, своєрідний структурний цикл його функціонування – періодичне скорочення кількості міністерств і відомств (з одночасним їх об'єднанням і укрупненням), а потім повернення до початкової галузевої спеціалізації урядових відомств. Цей цикл повторювався при всіх президентах України. Як правило, з початком правління нового керівника країни під гаслами боротьби з бюрократією і скорочення витрат на держуправління відбувалося скорочення кількості міністерств. Але через деякий час ставало зрозуміло, що укрупнені міністерства являють собою громіздкі і погано керовані структури з сильними внутрішньовідомчими протиріччями. Паралельно починали активно працювати галузеві лобісти. В результаті відбувалося повернення до звичної галузевої спеціалізації. Щось подібне відбувається і зараз.

Крім кадрової та відомчо-інституційної нестабільності у Кабміну Д. Шмигаля проявилася ще одна проблема – його підвішений характер. З моменту свого призначення це уряд сприймається як "тимчасовий". Спроба затвердити в парламенті програму діяльності Кабінету міністрів Д. Шмигаля виявилася невдалою. У Прем'єр-міністра так і не склалися конструктивні відносини з народними депутатами. На відміну від свого попередника цей уряд не застрахований на рік від відставки. Але ось парадокс. Ця страховка не врятувала Олексія Гончарука від звільнення з посади Прем'єр-міністра. А уряд Д. Шмигаля без такої страховки протримався довше Кабміну О. Гончарука. Пояснюється цей парадокс двоякістю політичної ситуації навколо уряду. При бажанні (але тільки з боку Президента) не буде проблем із звільненням Прем'єр-міністра (відповідно, і всього складу уряду). Але вкрай складно буде призначити нового Прем'єр-міністра. Побічно цю ситуацію підтвердив і провал з призначенням Ю. Вітренко на посаду першого віцепрем'єра. Однак, коронакриза, і недостатня ефективність діяльності нинішнього Кабінету міністрів за відсутності у нього імунітету від відставки, залишаються мінами уповільненої дії під урядом Д. Шмигаля.