UA | RU
Віталій Портніков Журналіст, телеведучий info@regionews.ua
09 березня 2026, 19:09

Погляд Шевченка на російську імперію актуальний і сьогодні

Одне з найбільш несподіваних моїх вражень останніх непростих днів «зустрічі двох війн» – це черги у Львові до картин Тараса Шевченка
Одне з найбільш несподіваних моїх вражень останніх непростих днів «зустрічі двох війн» – це черги у Львові до картин Тараса Шевченка
ілюстративне фото: з відкритих джерел

Звісно, це не перша велика черга на виставку художника, яку я спостерігаю у своєму житті. Але переважно ці довгі черги пов’язані з бажанням побачити те, з чим ти можеш більше ніколи за все своє наступне життя не зустрітися – так буває з великими персональними виставками художників, на які збирають твори буквально з усіх континентів, і картина, яка експонується у музеї в Римі, може сусідити з твором із приватної колекції з Детройта. А тут мова йде про бажання побачити полотна, які десятиріччями знаходяться на стінах Національного музею Тараса Шевченка – і в його залах, як правило, не дуже багато відвідувачів, не кажучи вже про черги.

Але я вірю, що серед тих, хто приходить на виставку до галереї ZAG, чимало людей, які дійсно ніколи не бачили картин у Києві. А можуть бути і люди, які зовсім інакше подивилися на ці твори в інтер’єрі сучасної галереї – і відкрили для себе Шевченка по-новому. І в цьому разі ми можемо говорити про необхідність "осучаснення" презентації творчого доробку Тараса – і як художника, і як поета, і про недооцінку його творчості й особистості. Так теж буває – коли людину перетворюють на ікону, її справжній масштаб починає ховатися за канонічним образом.

Той, хто відстояв цю львівську чергу, міг вчергове переконатися, чим пожертвував Шевченко заради своєї мрії про Україну й український народ, яким непересічним даром він був наділений, який тонкий психологізм притаманний його портретам. І так, його викупили з кріпацтва не з жалю до важкої долі селянського хлопця, а завдяки захопленню перед масштабом і перспективами його таланту. Але жертва Шевченка була насамперед жертвою не художньою, а політичною – бо заради України він увійшов у конфлікт із самою імперією. І думка про те, що з Тараса міг би, якби не солдатчина й заслання, вийти великий художник (великий російський художник, звичайно), а вийшов хай навіть великий, але український (тобто провінційний) поет – це типовий імперський наратив, ще й насаджений у пізню комуністичну епоху.

Фокус у тому, що в часи свого життя Шевченко не був ніяким провінційним поетом з тієї простої причини, що ідеологія імперії визнавала існування єдиного російського народу з великоросами, малоросами і білорусами та їхніми "нарєчіями" (щоправда, "малоросійське" і білоруське Петербург послідовно намагався винищити, але це не перша й не остання російська імперська "послідовність"). В будь-якому разі для своїх сучасників Шевченко був не просто "малоросійським Кобзарем", а й письменником Російської імперії. І цей підхід до нього – і тільки до нього – продовжував розповсюджуватися і в радянський час. Українцям, здавалося б, вже не відмовляли у праві на існування як самостійній нації, а Шевченка – до краху Радянського Союзу – продовжували вивчати у шкільному курсі з російської літератури. І так, більше жодного неросійського письменника в цьому курсі не було. А чому?

Можна, звісно, сказати: тому що Шевченко був генієм, і росіяни, як це часто з ними буває, бажали і його присвоїти – Гоголя їм виявилося недостатньо. Але у росіян в іконостасі достатньо великих письменників, щоб не претендувати ще й на Шевченка. Питання тут не в геніальності, а у масштабності. Тому що і до, і тим більше після краху Російської імперії не було письменника з такою чіткою і яскравою протиімперською програмою. Не було людини, здатної з такою ясністю поставити Росії діагноз, здатної нагадати про знущання над "інородцями", здатної зрозуміти, що до того часу, поки Росія буде імперією, вона залишиться невимовним злом.

У російських сучасників Шевченка такої думки ви не знайдете. Навіть "найпрогресивніші" будуть хіба що співчувати нещасним селянам або описувати жорстокість російської армії на Кавказі – але співчуватимуть і цілям імперії. Росія, її армія, її спецслужби здійснювали невимовні звірства проти народів, які опинялися в тіні імперії – і вся ця історія злочинів пройшла повз "велику російську культуру", а публіцистичні свідоцтва про них з’являлися хіба що в емігрантських виданнях на кшталт "Колокола" Алєксандра Герцена. З тих письменників, які говорили про зло імперії в самій імперії, залишався тільки Шевченко – і тому російським більшовикам просто довелося включити його твори у курс власної літератури, бо своїх письменників, які б створили правдивий портрет "вʼязниці народів" у відповідності до їхньої тодішньої псевдоінтернаціоналістичної ідеології, у них просто не було.

І ця обумовлена масштабністю і пророчістю (адже погляд Шевченка на російську імперію актуальний і сьогодні) присутність Тараса в чужому шкільному курсі дозволяє позбутися ще одного стереотипу – міфу про Шевченка як про "селянського поета". Ні, він не був селянським поетом, і це також очевидно на його художній виставці. Так, він народився у селянській сім’ї і велика частина його читачів була селянською (що теж феноменально для тодішньої Російської імперії, де Ніколай Нєкрасов тільки мріяв, щоб селяни читали "своїх" письменників, несли з базару Белінского і Гоголя – а українці вже читали й переписували Шевченка без всяких закликів Нєкрасова) – але це просто тому, що у країні, в якій творив Шевченко, елементарно не було індустріальної революції. Але Шевченко не був поетом, зосередженим на оспівуванні сільського життя – він буквально піднімався над. Над історією, над буденністю, над релігією – це був один з перших таких підйомів у світовій літературі, й українцям буквально пощастило, що їхній перший національний класик володів такою масштабністю мислення і так точно побачив світ і державу, в якій жив. Може, цього бачення не відбулося б, якби Шевченко дивився на світ тільки очима поета – та він вмів дивитися ще й очима неординарного живописця. Живописця, до картин якого в найскладніші для українського народу часи збираються черги – бо тепер люди знають, по що вони йдуть.

gnews gnews Підписуйся, щоб дізнаватись новини першим Підписатись
 
Підписуйтесь на RegioNews
18 червня 2026
На межі вибуху. Чому українці дедалі частіше йдуть на відкритий спротив
Не завжди дії місцевих і центральних органів влади знаходять підтримку з боку населення. У підсумку люди змушені об'єднувати зусилля для відстоювання суспільних інтересів в правовому полі та не тільки...
17 червня 2026
Катування та сексуальне насильство. Чому питання реформи ТЦК більше не можна відкладати
Одеська область стала однією із найскандальніших у процесі мобілізації, в червні тут виявили в одному із ТЦК уже відверто бандитські методи впливу на людей
12 червня 2026
Політичні ігри. Чому найбільше місто Київщини ризикує замерзнути взимку
Місто Біла Церква раніше залишилося без міського голови, а зараз, схоже, може залишитися і без міської ради
05 червня 2026
Битва за український літій: чому під загрозою опинилися інтереси США
В історії із судовими війнами навколо родовищ Кіровоградської області стирчать вуха головного політичного ноумена світу Дональда Трампа
Співачка Наталія Валевська зізналась, скільки на чому заробляє під час війни
19 червня 2026, 01:55
Вулицю по сусідству з будинком Наталії Могилевської знищила російська ракета
19 червня 2026, 01:35
"Холостяк" Олександр Терен зізнався, яку пенсію він отримує як ветеран війни
19 червня 2026, 00:50
Ціни на пальне в Україні рухнули: які цінники на АЗС
18 червня 2026, 23:35
У полоні ЗСУ опинився онук радянського лідера Брєжнєва
18 червня 2026, 23:15
Уразив ворожий дрон: на війні загинув майор поліції Дмитро Пономаренко
18 червня 2026, 22:56
У Києві аферисти вкрали квартиру чоловіка через нібито "розшук ТЦК"
18 червня 2026, 22:30
"Чорна каса" облавтодору: на Київщині викрили топпосадовців, які наживалися на оренді держмайна
18 червня 2026, 22:20
На Буковині чоловік продав ухилянту "поїздку" за 12 тисяч доларів
18 червня 2026, 22:15
Удар касетною ракетою: росіяни вбили 78-річну жінку під час роботи на городі
18 червня 2026, 21:56