Головна небезпека цього так званого переговірного процесу – дезорієнтація суспільства

Я останніми тижнями майже кожного дня розмовляю із журналістами провідних західних та пострадянських медіа, які просто не можуть самі собі повірити, що якісь поважні чиновники чи люди з найближчого оточення американського президента можуть просто так літати по континентах без будь-якої реальної мети і цілі. Повірити, що ми свідки чергової імітації реальності – це немовби позбавити самих себе кваліфікації. І визнати, що долю світу зараз вирішують небезпечні дилетанти, з якими, як кіт із мишею грає старий чекіст.

Українцям теж важко в це повірити, бо надія на те що війна може закінчитися – і швидко – не може не існувати у свідомості кожної людини яка живе у великій війні вже майже 4 роки, а в конфлікті – скоро 12. Кому хочеться щоб це продовжувалося?

Реальність, між тим, не в цих перемовинах, А в тій констатації, з якою виступив один з найбільш наближених кремлівських політичних експертів Федір Лук’янов. Його рекомендація зводиться до того,  що продовження бойових дій Росією є найбільш переконливим аргументом у поточній геополітичній ситуації. І, як не дивно, для Кремля це реалістичний підхід. Якщо Росія перестає воювати, на неї просто перестають звертати увагу – як це було в дев’яностих роках, коли відбувалися розширення НАТО і наші сусіди гарантували собі безпеку. Росія програла цивілізаційне змагання, відвернулися від Європи, стає протекторатом Китаю і важлива світу тільки коли вона виступає в ролі агресора.

І, на наше нещастя, у Кремлі це прекрасно розуміють. Тому воювати не перестануть до того моменту, поки в Росії є для цього економічні і демографічні можливості. Тому на питання скільки ж це буде продовжуватися відповідь є простою і ясною: стільки, скільки у Росії ці можливості будуть. А якщо війна і припиниться, вона відновиться як тільки у Росії ці можливості знову з’являться. Бо її знову перестануть помічати. І, до речі, тут поняття війни стосується зовсім не тільки України. Росії потрібна жертва, щоб її помічали. Просто Україна дуже вигідна жертва, бо з її захопленням створюється ймовірність відновлення імперії.

Недоречним є в цьому зв’язку і порівняння з двома світовими війнами, які продовжувалися певний час і завершувалися миром. Насамперед тому що насправді весь період 1914-го – 1945-го років був воєнним періодом, просто із двома величезними спалахами. А це вже не 4 роки, а 30.

І ми з вами зараз саме у такому воєнному періоді в історії Європи і світу. Мені залишається тільки обережно сподіватися, що більше 30 років він не продовжиться.