Довибори на Прикарпатті: два шляхи в політику

Перший шлях в політику, традиційний для України – через "старі" гроші та близькість до олігархату, коли успішній або залежній людині потрібна для подальшого зростання не тільки накопичений статок, але і велика влада, яка зміцнює і захищає його фінансово-промислову групу від конкурентів і держави.

Другий, новий і швидкий шлях в українську політику відбувається через зв'язки, знайомства із представниками що рвуться до влади молодим групам бізнесу ("молоді" гроші), опозиції або "контреліти". Новизна і легкість входження цього шляху в політику приваблює багатьох молодих людей, незадоволених своїми перспективами. Беручи участь у виборчій кампанії, така людина прагне конвертувати свої заслуги в спорті, мистецтві, громадській діяльності, свою популярність або особисті якості та здібності в перспективний політичний статус або роль. Тут більше авантюризму або наївності, ніж розрахунку та розуміння політичної ситуації.

В обох випадках ті, що входять в політику активно використовують популізм і демагогію і не надто церемоняться з політичними почуттями й ідеологічними орієнтаціями своїх виборців. Ні той, ні інший шлях у політику не передбачає нести політичну відповідальність за свої слова або дії. В кращому випадку - це втрачені роки або швидкий спосіб збагачення.

Але справедливості заради, треба підкреслити, що серед тих і інших, хто, таким чином, рветься до влади, трапляються і порядні люди, але дуже рідко. Як правило, логіка політичної боротьби, правила "зграї", обставини й зобов'язання перед господарями, олігархами або кураторами не дають можливість такій людині проявити високі моральні якості та патріотизм або навіть компетентність.

Насправді, ні Шевченко, ні Вірастюку не потрібен мандат народного депутата. Справа не в честолюбстві або дурості. Обидва кандидати в народні депутати відомі і не бідні люди. Один з них вже мільйонер, а інший вміє непогано заробляти. Але ні той, ні інший не є політиками і не будуть політиками. Більш того, поява того чи іншого кандидата у Верховній Раді не посилить їх фракції і не покращить моральний стан або компетентність депутатського корпусу. Але "господарі" ведуть бої за місце під сонцем через своїх ординарців, "слуг" або успішних представників своїх кланів.

Ось чому ці вибори в Івано-Франківську перетворилися в запеклу боротьбу різних політичних сил, одна з яких вже має владу і хоче це довести всім, а інша сила прагне зберегти свою могутність і перешкодити супротивникові.