Особливості формування словникового запасу в українській та російській мовах: три гіпотези

(З тими, хто не згоден, я не буду тут з'ясовувати ні стосунки, ні відносини, ні взаємини)

Моя гіпотеза.

1. Російська мова виникла як підтримана державою мова об'єднання різнорідних груп, що не утворювали природного мовного континууму, а були зібрані внаслідок процесів державотворення. Тому російська мова вимушено мала низький контекст, іншими словами, треба було говорити чітко, однозначно й зрозуміло, щоб порозумітися з досить відмінними людьми. В такій ситуації не до тонких нюансів відчуттів. (Приблизно така сама різниця між американською англійською, що обслуговувала дуже строкате суспільство, та британською англійською. В Америці були місця й часи, де, якщо тебе не зрозуміють, можна й кулю отримати. Див. Ерін Меєр "Культурна карта".)

2. Досить велика діалектична мозаїчність в межах українського мовного континууму зі значним міжрегіональним обміном породжує включення до мовного вжитку всіх можливих слів, з подальшим закріпленням семантичної різниці між ними (іноді штучно). Іншими словами, природність виникнення великого словника сприяє утворенню синонімічних рядів.

3. Горизонтальне мережеве суспільство потребує набагато більш нюансованої мови, щоб порозумітися. Іншими словами, якщо твоє життя залежить не так від держави (тим більше, що її нема або вона чужа), як від побратимів і посестер, то нюанси важливі.

Це лише гіпотези. Сперечайтеся.