Ескалація в російському небі і наказ Путіна нищити українську енергетику

1. Тут нема прямого причинно-наслідкового звʼязку. І це дуже важливо з огляду на те, що ця тема обовʼязково буде розкручуватися різними інформаційними каналами і стане частиною інформаційної війни РФ. При цьому ми маємо також розуміти: 2026 рік дещо розширив червоні лінії, які не були табу в прямому значенні цього слова. Причина зникнення цих самих умовних червоних ліній лежить не в моральних принципах, а в збільшенні кількості на можливостях засобів ураження. Масштабування, перш за все безпілотних систем міняє і буде міняти хід цієї війни не лише на фронті, але й в тилу.

2. Чи вдасться паралізувати авіасполучення в РФ? Як мінімум, частково закрити головні аеропорти Росії можливо і це принесе війну в Москву та Санкт-Перербург, перш за все. Є ще один аспект:: авіасполучення є одним з головних логістичних засобів для Росії. І закриття аеропортів, навіть часткове, безумовно стане вагомим ударом по економічному і морально-психологічному стану в РФ. Повторю ще раз: дискусія про те, що не можна порівнювати закриття неба і 10 годин без світла некоректна. Росія і так планувала бити по нашій енергетиці. Безвідносно до наших ударів по аеропортах.

3. Дуже важливо, що Путіни особисто заявив, що мобілізації не буде. Досі він утримувався від цих заяв. Схоже, ситуація з нашою інформпюкампанією "антимобілізація" починає давати плоди. Настрій російського суспільства, схоже такий, що Путіну особисто доводиться говорити, що він готовий відступити на крок назад. Він не може повністю відмовитися від мобілізації і закриття інтернету. Але поки він змушений визнати часткову субʼєктність свого населення і і дещо відступити. Заява про те, що мобілізації не буде (дослівно "чушь собачья" - це точно відтермінування мобілізауіі. Але це також призведе до росту репресій. Путін не може пробачати таку слабкість самому собі. Але винним себе в зриві (перенесенні) таких планів він не може. Тому чекаємо нових репресивних ідей.

4. На жаль, зараз немає жодних передумов для переговорів. В цьому плані ми бачимо дві тенденції:

- Трамп пробує зіграти в чергову мирну гру з Путіним. Його гра зводиться до двох аспектів: по-перше, спробувати вийти на якусь угоду (візит Редкліфа та можлива майбутня зустріч ккрівника ФБР з керівництвами ФСБ - це частково, про це. А, по-друге, якщо не вдасться, тут включиться поганий поліцейський. І цю лінію найкраще продемонстрував міністр фінансів Бесент, який, на саміті двадцятки, заявив своєму візаві Силуанову, що не буде домовленостей поки йде війна. Але, в цілому, українська війна не розглядається США, як окремий кейс. Поки це гра у вибори, де логіка наступна: вдасться угода - розкажемо виборцям. Не вдасться, розкажемо, як Трамп старався.

- Друга тенденція - КНР чекає провалу американських ініціатив і запрошення до діалогу.

- Окремо варто звернути увагу на мирні заяви Моді. Індія поки стоїть збоку, але при нагоді, обовʼязково включиться в цю гру.

5. Якщо говорити про часові лаги теоретично можливих переговор, то в ідеальному сценарії, запрошення Китаю до діалогу зʼявиться на зустрічі Трамп-Сі. В поміркованому сценарії таке запрошення може зʼявитися до кінця весни 2027. В негативному сценарії - не раніше ніж через рік.