Переговори в Маямі або навіщо Путін імітував поїздку на фронт

І перше і друге брехня. Але ця брехня потрібна Путіну для переговорів (імітації переговорів).

1. Переговори в Маямі, попри багато позитивних заяв від американців, схоже не мають ніякого значення. Їхній результат, якщо дивитися на відкриті джерела, – пошук формули відмови України від вступу до НАТО. Я не відкрию Америку, коли скажу, що наш не вступ до НАТО був і так зрозумілий всім. Це правильні і необхідні поступки, але це ніяк не вплине на прискорення переговорного процесу.

2. З точки зору США, ключем до переговорів є територіальні питання. Я вже неодноразово писав, що логіка Трампа наступна: спочатку він вважає, що потрібно дотиснути Україну вийти з Донбасу, а потім, він дотисне Путіна підписувати мирну угоду.

3. Нинішній раунд переговорів, схоже є грою американців в те, що вони готові промацувати договороздатність росіян і поки не дотискають Україну. Логіка, виглядає наступною: Віткофф іде в РФ і говорить: Україна не вступає в НАТО за такою-то формулою. І далі з'являється відповідь росіян (поки почекаємо на реакцію). Далі, якщо Кремль не займе жорстку позицію, Вашингтон проведе другий раунд переговорів з нами по якомусь іншому питанню. І т.д. Схоже, що Трамп змінив стратегію бліц-кригу на стратегію постійної інтенсивної човникової дипломатії. І ця зміна, схоже, відбулася, з появою Кушнера в переговорній групі. Поки це все припущення. В найближчі дні ми побачимо чи ця стратегія працює, адже росіяни будуть пробувати її ламати, а Трамп в будь-який момент може знову повернутися до ідеї бліц-кригу.

4. Чергове "взяття" Покровська потрібне Путіну саме для зламу цієї ситуації. Йому потрібно вже сьогодні доводити Віткоффу, що він зробив величезні прориви на фронті і вимагати терміново приймати територіальні рішення, розуміючи, що Україна зараз на це не піде. Між іншим, йому вчергове доповіли про міфічні оточення і цей "козир" знову буде витягуватися.

5. В той же час, ситуація схоже, буде також залежати від кількох далеких від України факторів:

• Початок загострення в Венесуелі. Ми не розуміємо яку гру зараз зіграють США.
• Візит Макрона в Китай (3-5.12), крім розширення двосторонніх стосунків Франції та КНР, може також торкатися питання України. Недаремно відбулася зустріч Зеленського та Макрона напередодні цього візиту. Я не мав би тут ілюзій щодо швидких рішень, але точно можемо говорити про можливий початок гри Китаю по забезпеченню безпекового фактору для ЄС, де частиною цього безпекового фактору є Україна.
• Тиск на Росію через часткове зменшення закупівлі російської нафти Індією та Туреччиною.

Все це говорить нам про те, що закінчення війни до нового року стає малоймовірним. Для цього потрібно одночасно повністю викрутити руки Україні і примусити Путіна зупинитися. А це поки виглядає нереалістично.

Але ми маємо розуміти: попереднім бліц-кригом США досягли головного: Зеленський вже знаходиться в напівпідвішеному стані, як через політичну кризу так і через відсутність зрозумілого фінансування в 2026 році (в грудні, схоже, Єврокомісія не дасть відповіді по майбутнім виділенням коштів). А тому, наша позиція є доволі хиткою.