Переговори США-Китай. Чи готова Україна до них?

В ці дні ми переходимо в нову реальність, де основні переговори йтимуть між Пекіном та Вашингтоном

Про що ці переговори?

Перш за все про те, як уникнути прямого воєнного зіткнення двох гегемонів. Це не Ялта, де Трамп і Сі малюватимуть нові кордони на картах. Це переговори про правила гри в нових торгових, технологічних і логістичних реаліях 21 століття. І обнулення СОТ буде лише одним з перших кроків в цій війні.

Чим це відрізняється від Холодної війни?

Холодна війна передбачала жорсткий поділ світу між двома гегемонами, кожен з яких мав, по суті, необмежені поліцейські функції на ввірених їм територіях. Нинішня ситуація кардинально інша: ні США, ні Китай, як мінімум поки, не хочуть воювати за союзників. Цю прерогативу вони віддають країнам-регіональним лідерам. А відтак, замість детермінованого і жорстко розділеного світу, де маленькими вкрапленнями були країни з руху тих, хто не приєднався, матимемо дуже дифузійний світ з дивними альянсами і подвійними підпорядкуваннями (з однієї сторони краіні-гегемону , а з іншої - країні-регіональному лідеру).

Лінії водорозділу

Де-факто, зараз вже почалася війна за країни-регіональні лідери. І на цьому етапі водорозділом між одним та іншим світом будуть не цінності і навіть не економіка (кредити). Маркером приналежності до того чи іншого полюсу буде те, в кого ти купуєш зброю.

Чи готові ми до нових реалій?

Ми входимо в переговори США-Китай, маючи мінусовий баланс в Китаї і мінімально позитивний в США. Я завжди вважав, що опустити настільки низько стосунки з Китаєм є помилкою. Нам необхідно зробити все, щоб наші стосунки вивести хоча б на нейтральний рівень, адже питання закінчення війни, тепер вже точно залежатиме від переговорів Пекін-Вашингтон.

Щодо Вашингтона, то тут ми маємо також надсерйозної проблеми. Справа в тому, що наша дипломатія не має системності і діє такими собі кавалерійськими наскоками. Є проблема - приїздить наш десант, проблема зменшується, десант іде назад. Наведу маленький приклад: три місяці минуло з того моменту, як ми оголосили про заміну нашого посла (відразу хочу віддати велике належне роботі Оксани Маркаровоі). Ми назвали навіть трьох кандидатів, а одну з них - Ольгу Стефанишину, навіть призначили спецпредставникои Президента у справах США (кажуть, зараз вона готується до роботи в групі щодо безпекових гарантій і має брати там активну там участь,). Це все я до того, що пауза затяглася і нам вкрай важливо почати складну рутинну, послідовну працю, яка є часто невидимою, але яка найкраще сприяє результатам.

Вашингтон одне з найбільш персоніфікованих міст світу: тут особисті стосунки важать в рази більше ніж в Ер-Ріяді чи Пекіні. А нинішня політика "кавалерійських набігів" є хорошою і показала свою ефективність в кризові моменти. Але зараз потрібно знову бігти марафон. Бо переговори США -Китай - це точно марафон, якщо не тріатлон.