Про гарантії безпеки і червоні лінії

Отже, коли ми говоримо про гарантії безпеки не взагалі, а з точки зору реальних можливостей, ми маємо виходити саме з того, що ми будемо бідною і багато в чому залежною від партнерів країною. Як на мене, є всього три варіанта забезпечення безпеки:

1. Стати "хвостом" великої держави.

2. Спробувати створити регіональний безпековий союз і знайти там своє вагоме місце.

3. Отримати міцний нейтралітет.

Перший варіант зараз виглядає міфічно, з огляду на те, що нам прямим текстом говорить Трамп про НАТО. Третій варіант - це пастка, в яку Росія хоче нас заштовхнути. Як на мене, другий варіант, поки є найреалістичнішим.

Але реалізація цього регіонального союзу (давайте згадаємо ідею Британії про союз в трикутнику Британія, Польща, Україна неможлива без серйозної кооперації з НАТО і країнами НАТО в питаннях побудови нашого ВПК, забезпечення нас розвідданими, технологіями, обміном інформації і т.д.

Тому, коли ми говоримо про мирні переговори, нам, напевне треба виходити з цих реалій і виставляти саме ці червоні лінії, які більш важливі ніж просто впиратися в НАТО, як єдиний інструмент.

Підсумовуючи, нам дуже важливо не допустити кілька речей:

- Нейтральний статус;

- Різке скорочення максимальної чисельності ЗСУ;

- Заборона цілих сегментів нашого ВПК (перш за все ракетних програм);

- Обмеження в передачі нам технологій і зброї;

Все інше, переважно вторинне. А Мюнхенська безпекова конференція - це та площадка, де можна спробувати створити коаліцію на підтримку цих червоних ліній.