Чому Зеленський відмовив Трампу?

Колись на другий день виклали зрадницький контракт Тимошенко-Путін по газу. Зараз на другий день з являється драфт домовленості, яку міністр фінансів США привіз Зеленському по українським корисним копалинам.

Чи цікава для України угода із США, яка має сприяти приходу американських інвесторів в Україну? Звісно, так. По-перше це інвестиції. Якщо раптом американські інвестори прийдуть. Це гроші в бюджет. Це створення робочих місць. Це зменшення ролі олігархів в український економіці. Ну, принаймні, українських олігархів. Це набагато більші лобістські потужності України у разі потенційних майбутніх загострень у Росії імперських комплексів. Тобто в теорії для нас це дуже цікаво.

Чому ж Україна в обличчі Зеленського відмовила американцям?

Бо це була дуже дивна угода. США пропонують Україні створити Фонд, куди будуть спрямовуватися доходи від ренти, яку зараз отримає держава, і який буде мати право першої ночі при розробці будь-яких нових корисних копалин. І цей Фонд буде займатись реконструкцією України. Але США при цьому нікому нічого не винні, нічого не дають. Тобто немає угоди, що ми разом з вами створюємо Фонд і видобуваємо щось, оплачуючи при цьому американську підтримку. Ні. Ідея в тому, що США вже допомогли Україні, а тепер Україна віддає борг. Але у нас немає боргів перед США. Так само Україна могла б сказати, що США винна нам трильйони доларів за відмову від ядерної зброї і тепер буде вічно розраховуватись.

При адміністрації Байдена Україна отримала, дійсно отримала, значну підтримку від США. В критичний момент. Це була запорука виживання. Ця допомога не така масштабна, як європейська, що може бути новиною для Трампа, але вона була критична важлива. Але це була допомога у вигляді грантів. США самі прийняли рішення про гранти. І у України немає боргу перед США.

Таким чином, будь-який Фонд, що створюється, не може обговорювати вже надану допомогу. Ця тема закрита. Предметом цього Фонду може бути тільки майбутні операції. І про них можна говорити. І треба. Бо, знов таки, для України це вигідна ситуація. Цікава. Це ми запропонували США таку ідею. Просто в офісі Трампа ії дуже творчо переосмислили. Але, говорячи мовою самого Трампа і його колег з вулиць Нью-Йорка – "Не можна вимагати оплатити послугу, яка вже зроблена". Не просто так же цей договір пропонували укласти під юрисдикцією Нью-йоркського суду. Тим більше, що судячи з промов Венса у Мюнхені США перестають бути другом, союзником і партнером, а переходять у роль контрагента. Де "нічого особистого, тільки бізнес".

І, звісно, що в цьому договорі немає нічого про американські війська для охорони українських надр.

Ще один момент. Велика зацікавленість США досить дивна. Бо особливого інтересу з боку їх компаній до українських надр ніколи не було. І цей фонд, чисто теоретично, може бути інструментом контролю українських надр, які і не будуть видобуватися, але і не достануться американським конкурентам. Якщо такий контроль нічого не коштує, то велика спокуса його мати. І ми бачимо по останнім виступам американських високопосадовців, що цими конкурентами можуть бути і європейці. І якщо США не планують інвестувати у підтримку України, то для них це може бути цікава безкоштовна опція.

Якщо ж вони дійсно планують видобувати щось в Україні, і дійсно розраховують на прибутки, то тоді можуть самі собі пояснювати, чому підтримують Україну. Умовно, це може бути у формі ленд-лізу. Ви нам зброю, а оплата буде йти з нашого спільного фонду. Якщо це так, то є довіра, що цей Фонд дійсно планує заробляти гроші. І якщо люди Трампа повернуться і продовжать розмову, то ми зрозуміємо, що в них дійсно є інтерес. Якщо ж ні, то це класичний варіант "Нє прокатіло".