Політичні репресії замість єдності: чи є в України інстинкт самозбереження?

А у нас тільки неправильні відповіді на питання.

Санкціі. Проти політичних опонентів. Евріка.

Санкції проти Порошенко на фоні того, що не знайшли причин вводити санкції проти Портнова. Геніально.

І здається, що інстинкту самозбереження в когось немає в принципі. Коли читаєш про те, що в Україні вирішили відкрити сезон політичних репресій. Чи то в передчутті швидких виборів, до яких треба встигнути зачистити поле, чи то в надії, що все так несеться, що прокатить будь що. Що бути демократіями тепер не модно?

Війни вже немає, так? Російськи ракети і дрони не цілять в українців? Навали російських штурмів вже не відбуваються на фронті? Путін з радості, що йому подзвонив Трамп упився до смерті?

В момент, коли підтримка ЄС стає критичною на тлі самоусунення США, найрозумніше, звісно, підривати віру в демократичність України. Оце успіх. Так переможемо.

Можна любити чи не любити Порошенко. Можна вважати його генієм чи обвинувачувати у всіх гріхах. Але санкції проти нього немають нічого спільного з пошуком справедливості. Бо це просто розправа з політичним опонентом. Це єдина мотивація. І все це розуміють. І в Україні. І за кордоном. І не важливо, чи вважаєте ви Порошенко найбільшим корупціонером в історії, чи найкращим з президентів Україна, з наслідками зіткнуться усі. З наслідками в критичний момент.

І це навіть не вибіркове правосуддя. Це просто розправа з опозицією.

Цікаво, чи розуміє 6-й президент, що переслідуючи 5-го президента, дає індульгенцію 7-му президенту на відповідні дії? Бо є відчуття, що бажання діяти у 7-го президента буде…

Це ніколи не було українським шляхом. Тому краще на нього не ставати.