Поточний стан війни: чому швидкого миру не буде

• Ціна URALS має бути близько 25-30. Це кінець російської економіки.
• Довести до цього можна нашими руками – не обов’язково, щоб світ щось робив. Достатньо виконати інші пункти.
• Переробка в РФ має бути паралізована (газові заводи палають, НПЗ не працюють, етс).
• Перевалка та транспортування мають бути паралізовані (порти горять, тіньовий флот тоне, залізниця стоїть)
• Крім того, певний сенс є й в ураженні виробництва (вишки завалені, родовища підпалені, труби – щодня аварії)
• Російська еліта має гинути в Москві щомісяця. По генералу, по депутату, по міністру щомісяця.
• Поразки росіян на фронті – тут зрозуміло, тут ще додатковий мільйон-два вони зберуть.
• Збільшення підтримки України: зброя, гроші, енергетика, економіка. Чим ми стійкіші, тим очевидніші погані перспективи Росії.

Деякі з цих пунктів виконані на половину. Деякі більше. Деякі від нас не дуже залежать. За деякі ми ще не брались. Деякі – в процесі (постійний прогрес).

Моя думка: зараз росіяни будуть гратись в мир, вдавати переговори, намагатись дипломатично збивати допомогу Україні.

Наразі в них не виходить. Євросоюз заклав підтримку України одразу на два роки вперед.

На фронті у росіян багато гучних поразок. Але ще рік вони мають ресурс претендувати на обмежений успіх на Донбасі. І будуть намагатись його реалізувати.

Тому я не вірю, що Москва погодиться на припинення війни.

Щоб це стало так, Сили оборони України мають "прасувати" росіян вздовж і впоперек весь наступний рік:

• на фронті;
• політично;
• в глибокому тилу РФ;
• економічно.

Працюємо, друзі. Ми не впадемо. Але якщо не дотиснути росіян, якщо дати їм перед економічною прірвою встояти за мить до падіння – втратимо історичний шанс, і воювати доведеться нашим дітям.

Росію. Треба. Добивати.