Путін і дедлайни: як ЗСУ зривають плани Кремля на Курщині

Курська операція – абсолютний успіх. Війна на території ворога. І обмеження в часі, що змушує ворога робити катастрофічні помилки, кидаючись в лобові наступи.

Спочатку Путін вимагав перемогу до 1 вересня.

Потім до 1 жовтня.

Потім до 1 листопада.

Потім до 1 грудня.

І тепер вимагає хоча б до інавгурації Трампа 20 січня.

Але вже зрозуміло, що і цей дедлайн виконати йому не вдасться.

Для Путіна це не просто важливо. Курська операція – це символ його поразки. Закінчувати війну з таким символом - визнати, що на переговорах про припинення вогню доведеться торгуватись за Курщину.

Це слабкість Путіна, яка повертає його в минуле, коли Росії доводилось вести переговори через свою слабкість на полі бою. Він намагається позбутись її. Будь-якою ціною. Тому кидає війська в лобові атаки. Тому принижується перед КНДР, випрошуючи солдатів.

Це ідеальний шторм для Путіна. Адже Курська операція – це не просто поле битви. А символ вразливості та слабкості Кремля.

Для нас же це ще одне поле битви. Неважливо, де ми будемо бити ворога – аби лише не довелось перетворювати на поле битви власні домівки, не довелось рити окопи у власних містах.

Наразі Курщина – один з ключових напрямків, де росіяни гинуть масово і нерозумно. Для нас це перевага. Зменшувати чисельність ворога з позицій оборони. Там, де ворог робить найбільше помилок і вдається до традиційного русского "авось получітса".

Тим часом ЗСУ міцно вгризлись в позиції та тримають оборону. Моя шана кожному бійцю. Ви всі герої. Кожен з вас. Справжні. Не кіношні. А справжні воїни. Низький уклін за ваш подвиг.