"Війна до останнього" – шлях до поразки, а не перемоги

Коментувати геноцидність такого підходу нема сенсу, бо торгова марка не керується критеріями цінності Людського Життя. Одначе: відсторонений політологічний коментар можна звести до єдиної тези: це і є війна до останнього.

Війна до останнього – це найбільш поразкова концепція з усіх існуючих. Якщо держава вважає за необхідне покласти кожного й до останнього – це і є планом ворога.

Держава, яка через шнек кровопролиття й каліцтва хоче пропустити повністю ВСЕ населення, – завідомо програла. Відтак заявка на 10 років стаціонарної м’ясорубки за участю ВСЬОГО населення – це міцна заявка на тотальну поразку.

Ніхто не воює ВСІМА – лише трайбалістські племені, тоталітарні утворення сектантського типу та інші суїцидальні недорозвинуті одержимі спільноти.

Приналежність до Західної Демократії передбачає діяметрально ПРОТИЛЕЖНУ доктрину: збереження максимальної кількості життів та мінімізація жертовності. З цієї доктрини, власне, й випливає раціональне начало: не можна класти всіх, бо це і є задоволенням цілей ворога власноруч.

Ми ще не народилися для 21-го сторіччя. Нас іще нема тут. Ми ще досі витаємо в сталінському концепті: до останнього. Війна до останнього – це більшовицький сталінізм у концентрованому вигляді, доведеному до самознищення.

Озвучувати, а тим паче підтримувати такий підхід у війні за, здавалось би, абсолютно протилежні цінності – це самогубство під оплески.

Читайте також: Війна у 2026 році: якою вона буде і чи може закінчитися