Про справедливий мир найбільше фантазують прихильники довговічної війни

Нема такого поняття "справедливий мир". До однозначного слова МИР кожен додає на свій розсуд свої прикметники як умовні епітети, оціночні судження, емоційні забарвлення, багатозначні алегорії. Скільки людей – стільки й привнесених нюансів і трактувань. Що одному недогода – іншому за щастя.

Є золоте правило: про справедливий мир найбільше фантазують прихильники довговічної війни. Її бенефіціари праві в своїх розрахунках: справедливого миру в цій війні не буде НІКОЛИ, а отже, набагато вигідніше впарювати суспільству завідомі недосяжні уявлення про "справедливий мир", аби ними виправдати нескінченну війну з супутніми інтересами в ній.

Якщо "справедливий мир" – це кордони 1991 року, червона доріжка на набережній Ялти, радісне повернення ордло в лоно України, синьо-жовтий стяг над кремлем, капітуляція пуйла, трильйони доларів репарацій, судилище над московським фюрером у Гаазі й членство України в НАТО – такий "справедливий мир" треба лишити белетристам, які пишуть у жанрі утопій.

Керуватися нереальним можна безкінечно, а піджилювати його взагалі не складає труднощів, якщо народ охоче грає в цю гру мрійництва.