Пастка, яку Путін створив сам собі

Якщо Бог хоче покарати людину, він забирає в неї розум.
Мені завжди здавалося, що Путін – попри всі його стратегічні помилки – раціональний актор. Гедоніст, а не релігійний чи ідеологічний фанатик. Схоже, я помилявся.

Бункерний дід дедалі більше нагадує Гітлера, який до останнього відмовлявся дивитися в обличчя реальності. І веде власну країну у прірву.

Схоже, він не може повірити, що ядерна країна в принципі може програти війну. Навіть ту, яку вона наразі виграє за балами. Він досі вірить у нокаут – навіть тоді, коли Україна нарешті вибудувала правильну екосистему ефективного опору.

Розсереджене виробництво озброєнь в Україні та перенесення значної його частини – до Європи, куди не дістають російські ракети й дрони. І водночас ставка не на мʼясні штурми, а на технологічну війну. Результат – на табло: можливо, вперше росіяни стали масово помічати війну та платити за її наслідки.

І виявилося, що росії та росіянам нема за що воювати. На відміну від радянських людей чи підданих Третього Райха, в них немає мобілізаційної ідеології. У них немає мрії про "світле комуністичне майбутнє", велич арійської раси чи Lebensraum. На них ніхто не нападав. І вони не готові воювати за ідею. А за гроші з діпстрайками не дуже навоюєшся. Тут вся справа у технологіях: вони або є, або їх немає…

І тому в повітрі запахло переломним моментом у цій війні. Бо динамічний баланс сил встановився не лише на фронті, а й у тилу. Шкода від українських діпстрайків врівноважила урон від російської балістики та крилатих ракет. І динаміка цього балансу явно не на користь росії. Стратегічна глибина території, яка завжди була російською перевагою, стала її вразливим місцем. Бо жодне ППО не може закрити таку велику критичну інфраструктуру. А героїв, готових воювати, вмирати і терпіти "за родіну, за путіна" в росії фактично не залишилося: всіх ідіотів давно перемололи СоУ…

І тому путін постав перед доленосним вибором: далі піднімати ставки чи зупиняти війну по лінії фронту. Зафіксувати, бодай тимчасово, status quo путін категорично не хоче. Радикально підняти ставки можна лише ядерним ударом. Але, схоже, підстаркуватий володар Кремля занурився в уявний світ, в якому "російські війська перемагають на всіх фронтах", а "український терор по російській інфраструктурі" не наносить суттєвої шкоди росії.

Це для нього (і Росії) – найгірший з усіх можливих сценаріїв розвитку подій. Технологічна перевага України тільки зростатиме. Відповідно, в росії лише наростатиме дефіцит енергоносіїв, насамперед палива. І питання "нахр@на нам потрібна ця СВО", якщо за нього треба платити власною безпекою та комфортом, звучатиме в росії все гучніше.

Коли ти починаєш воювати найманцями, практично нереально знайти добровольців. У путіна немає того мобілізаційного ресурсу, який був у Гітлера та Сталіна і наразі є у Кім Чен Ина. Тобто десятків і сотень тисяч людей, готових помирати за ідею. А отже, колапс не за горами.

Кремлівський стариган, памʼятаю, жалівся, що в Києві немає легітимної влади, з якою можна укласти мирну угоду. Боюсь, інерційний сценарій війни може призвести до того, що настане момент, коли в Москві – в результаті усунення кремлівського неадеквата – утвориться вакуум влади, а за ним — російська "смута". Яка, до речі, не віщує нам нічого доброго. Але відкриває неабиякі перспективи. Якщо готуватися саме до неї, а не до барбекю...