Жахіття для російської ППО: на що здатна українська ракета "Довгий Нептун"

Чим же така хороша ця ракета і чому вона може стати одним із головних аргументів України у питанні власної обороноздатності – розберімося.

ПКРК "Нептун"

Необхідність у створенні вітчизняного протикорабельного ракетного комплексу в України з'явилася фактично відразу ж після розпаду СРСР, оскільки для захисту морських кордонів у країни на той момент здебільшого були морально й технічно застарілі комплекси "Рубіж" із ракетами П-15М. Але попри наявні українські проєкти ПКРК, жоден із них так і не був реалізований.

У 2014 році, після того як Росія окупувала півострів Крим, Україна втратила застарілі "Рубежі", які залишалися в неї на озброєнні, і саме тоді було вирішено надати поштовх проєктові "Нептун".

Він дозволяв у максимально стислий термін і досить недорого створити протикорабельний ракетний комплекс із низкою цікавих особливостей, про які поговоримо згодом.

Базою засобу ураження стала радянська ракета Х-35, яка за часів СРСР так і не завершила повного циклу випробувань і не була прийнята на озброєння. Але загалом як база для нової ракети із перспективою розвитку та модернізації вибір був зроблений правильний, і згодом це трансформувалося в ракету Р-360 із вельми гідними характеристиками.

Спочатку ракета мала дальність ураження цілей 280 км, з бойовою частиною 150 кг і висотою польоту на маршовій ділянці від 10 до 300 метрів, але на кінцевій від 3 метрів – тобто наднизьку висоту польоту, що значно ускладнювало можливість перехоплення цієї ракети.

Це стало вирішальним фактором під час бойового застосування ракети Р-360 у реальних бойових умовах, коли російські засоби ППО (як корабельні, так і суходільні) виявилися безпорадними проти дозвукової цілі, яка низько летить.

Бойове застосування

На сьогодні відомо кілька випадків, офіційно підтверджених і не зовсім, застосування ракети Р-360.

Насамперед, звичайно, – це знищення 13 квітня 2022 року російського ракетного крейсера "Москва". По ньому було завдано удару двома ракетами Р-360, які флотські системи ППО, зокрема й С-300Ф, не мали можливості перехопити. Крейсер був затоплений.

Через рік, 23 серпня 2023-го, модернізованими ракетами Р-360 було завдано удару по батареї зенітної ракетної системи С-400, яка розміщувалася на мисі Тарханкут у Криму. Повторний удар по батареї С-400 відбувся 14 вересня поблизу Євпаторії.

І це було як грім серед ясного неба!

Особливістю цих ударів було те, що, по-перше, комплекси С-400 заявлялися як здатні перехоплювати ракети на наднизьких висотах, а по-друге – підліт Р-360 до мису Тарханкут проходив над місцевістю зі складним рельєфом і перепадом висот, що говорило про вдосконалення ракети в питаннях огинання рельєфу на наднизьких висотах.

Іншими словами, того дня стало зрозумілим, що С-400 має проблеми з перехопленням цілей на наднизьких висотах, а у Р-360 значно розширився функціонал.

Також надходила інформація, що удари по десантних кораблях "Костянтин Ольшанський", "Азов", "Ямал" та розвідувальному кораблю "Іван Хурс" теж здійснювалися ракетою Р-360.

Таким чином, ця ракета за час свого бойового застосування показала, що вона успішно може вражати не лише надводні цілі у відкритому морі, а й сухопутні, у складних рельєфних умовах та за наявності ешелонованої ППО супротивника. І в цьому не було нічого дивного з огляду на те, які перспективи закладалися в ракету.

Перспективи

Коли тільки ПКРК "Нептун" було презентовано, він викликав шквал негативних відгуків та абсолютно необґрунтованої критики. Причому до цькування проєкту приєдналось як багато українських "експертів", так і їхніх російських "колег".

Але якщо з російським цькуванням "Нептуна" було все зрозуміло, адже цей комплекс був прямим конкурентом російського БПРК "Бал-Е", а пізніше колісної копії українського "Нептуна" – БПРК "Рубіж-МЕ" на шасі "КамАЗ" (8х8), то щодо українських "експертів" постає багато питань.

По суті, на самому старті створення першої української протикорабельної системи українські "експерти" почали її топити, не даючи змоги вдосконалюватися й розвиватися. Тим часом у проєкт було закладено вкрай перспективний доробок.

Насамперед Р-360 мала стати багатофункціональною в питанні носіїв, а саме запускатися не лише із сухопутної пускової, а й бути морського й авіаційного базування. Ракета задумувалася (і цю реалізацію ми вже побачили) як високоефективний засіб ураження морських цілей, водотоннажністю до 5 тисяч тонн, а також сухопутних. Перевагою ракети мала стати можливість прориву ешелонованої ППО противника, попри її дозвукову швидкість, що теж ми з вами вже спостерігали.

Але в подальший розвиток самої програми закладалося збільшення дальності польоту до 500 кілометрів і більше. І, як видно зі слів президента України, цих характеристик ракети було досягнуто.

Не дивно, що однією із причин, через яку росіяни ще до 2022 року намагалися максимально інформаційно тиснути на проєкт, було й те, що вони побоювалися цієї ракети не лише як конкурента на ринку озброєнь, а і як засобу завдання ударів по їхніх об'єктах. Адже ракета із дальністю ураження цілей до тисячі кілометрів або більше, яка долає маршрут на наднизькій висоті з можливістю огинання рельєфу, – це жах для ешелонованої ППО радянського зразка.

Що ж, схоже це жахіття починає втілюватися в реальність